ПЛАНИ – Е. ЗОЛЯ, О. ВАЙЛЬД

РОМАН РАННЬОМОДЕРНІСТСЬКОЇ ДОБИ

Е. ЗОЛЯ, О. ВАЙЛЬД

ПЛАНИ

Філософсько-естетичні та моральні проблеми роману О. Вайльда “Портрет Доріана Грея”

I. Вступ. (“Портрет Доріана Грея” є твором, у якому втілилися філософсько-естетичні концепції світогляду Оскара Вайльда. У творі є Передмова, яка містить двадцять п’ять парадоксальних висловів. Саме вони є втіленням філософських та естетичних поглядів письменника.)

II. Проблематика роману О. Вайльда “Портрет Доріана Грея”.

1. Проблематика роману. (Серед найважливіших

проблем, які вирішуються в творі, такі: співвідношення краси зовнішньої і внутрішньої; мораль і мистецтво; взаємини життя і мистецтва.)

2. “Мистецтво – це дзеркало, яке відображає того, хто в нього дивиться”. (Оскар Вайльд намагається довести, що мистецтво відтворює не тільки душу митця, а й глядача. У романі портрет гарного молодого чоловіка створює художник, закоханий у свою натуру. Він не погоджується виставляти цю роботу, боячись, що глядач зрозуміє, що в ній дуже багато особистого. Коли Безіл дивиться на портрет Доріана, він бачить прекрасного юнака: портрет віддзеркалює прекрасний внутрішній світ

художника; закоханого в мистецтво. Коли Доріан дивиться на своє відображення, він бачить усі пороки своєї душі, що відбиваються на портреті.)

3. “Художник – не мораліст”. (Жодна сторінка роману не видає читачеві думки автора щодо вчинків героя. Дивлячись на спотворений портрет Доріана, Безіл Голуорд не вдається до моралізаторства: він лише вимагає від нього каяття перед Богом. Автор свого героя відкрито не засуджує. Але те, що він показав на портреті ті жахливі зміни, що сталися з душею героя, суперечить його твердженню: поступове спотворення зовнішності героя, який душу дияволу продав за збереження вічної краси, красномовно розповідають про ставлення Вайльда до вчинків Доріана.)

4. “З мистецтва немає жодної користі”. (Наступне твердження автора також суперечливе: “З мистецтва немає жодної користі”. Хоча весь роман демонструє, що від мистецтва людина може мати насолоду. Доріан закохується не в живу жінку Сибілу, а у витвір мистецтва – Сибілу в ролі Джульєтти, прекрасні картини, коштовне каміння, тканини тощо. Лорд Генрі також має насолоду від цього. Художник служить мистецтву. Це мета і зміст його життя, що дають відчуття повноти і щастя. Вайльд вважав, що мистецтво здатне сприймати лише людина, яка розуміє прекрасне. Але така людина не потребує уроків моралі. У романі таким героєм є Генрі Воттон. Він не робить нічого аморального і розуміє прекрасне.)

5. Художник є представником “високого мистецтва брехні”. (Після портрету Доріана Грея, що був більше втіленням ставлення Безіла до Доріана, ніж відображенням реальної людини, роботи Безіла раз за разом ставали гіршими. Так Оскар Вайльд показує, що в творах художника з’являлося дедалі більше реалістичних рис, отже, правди. Те саме можна сказати і про кохання Доріана й Сибіли. їхні стосунки втратили фантазію, умовність: герої перетворилися на реальних чоловіка і жінку. Кохання і краси в їхніх стосунках вже не було.)

6. Місце, яке посідає людина у суспільстві, визначається тими стражданнями, які вона може витерпіти. (Оскар Уальд намагається показати, як низько може впасти людина, яка не відчуває страждань, жалю, співчуття. Цікаво, що саме лорд Генрі, шукаючи насолод, в романі промовляє: “…яка користь людині від того, що вона отримає весь світ… якщо вона губить власну душу”. Доріан загубив власну душу через те, що своєю релігією, способом життя зробив гедонізм, почав шукати лише витончену красу, хоча мав би знати, що людське життя сповнене страждань і болю.)

III. Висновки. (Отже, наголошуючи на своїх парадоксальних ідеях, Оскар Вайльд своїм твором часто доводить зовсім протилежне. Висновок, який читач має зробити з прочитаного, може бути таким: головним для людини є чисте сумління і чиста душа. У противному разі на неї чекає прокляття ще за життя і вічні муки після смерті.)

Символіка червоного кольору в романі Е. Золя “Кар’єра Ругонів”

I. Роль символів в ідейно-художньому змісті роману Е. Золя “Кар’єра Ругонів”. (В романі Е. Золя “Кар’єра Ругонів” письменник здійснює масштабне дослідження: його цікавлять усі сфери життя сучасної йому Франції, історії окремих людей – членів однієї сім’ї, потаємні рухи їхніх душ та вплив спадковості на їхні вчинки. В романі використано багато символів: вони допомагають ширше, глибше розкрити зміст певних ситуацій, розрізнити головне і другорядне, створити певний пафос, виокремити важливі деталі. Серед інших символів письменник застосовує і символічні кольори.)

II. Символічне значення червоного кольору. (Символічним кольором в романі є червоний.)

1. Червоний колір – це кров, пролита за ідеали. (Події, пов’язані з життям членів сім’ї Ругон-Маккари, відбуваються на тлі бурхливих подій створення II Імперії. Ці події торкнулися і міста Плассан, де живуть герої роману. Через місто йде натовп повстанців, однією з перших в їх лавах М’єтта з червоним прапором: “М’єтта взяла прапор, притулила держак до грудей і отак стояла, випроставшись, під цим криваво-червоним знаменом, що майоріло над нею…”. Золя називає її “уособленням незайманої Свободи…”, нагадуючи читачам про іншу жінку в червоному – Свободу на барикадах – героїню картини Е. Делакруа. Червона пляма плаща дівчини постійно звертатиме на себе увагу і з’являтиметься в різних місцях великого натовпу. Вона нагадуватиме велику криваву рану, уособлюючи собою жертву в ім’я революції. М’єтта помре від смертельного пострілу. І знову з’явиться червоний колір. Тільки цього разу це буде справжня кров: “Під лівою груддю він розгледів маленький рожевий отвір; тільки одна краплина крові витекла із рани…”. І лежатиме мертва маленька героїня “незаймано прекрасна на червоному прапорі…”.)

2. Кров, через яку переступили заради досягнення своєї корисливої мети. (Червона кров, яка ллється у боротьбі за ідеали революції, не єдина кров у романі. Людська кров проливається і заради корисливих інтересів. Фелісіте Ругон дуже заздрила володарям багатого дому, в якому жив збирач податків. Жінка бажала йому смерті, щоб жити в будинку самій. І її мрії справдилися. Але Фелісіте на мучиться докорами сумління: вона радіє, що її мрія збулася, а якою ціною – неважливо. Ця жадоба влади і грошей, заздрощі і пожадливість, які штовхають героїв на аморальні вчинки, увиразнюються яскравими деталями, також пов’язаними з червоним кольором. Уособленням прагнення будь що отримати бажане, результатом тридцятирічного стримуванням прагнень є орденська стрічка, яку отримує П’єр Ругон. Клаптик шовку, що стирчав у П’єровій петельці, був не єдиною яскравою плямою тріумфу Ругонів. У сусідній кімнаті під ліжком ще валявся забутий черевик із закривавленим каблуком. Свічка, що горіла над тілом пана Пейрота на другому боці вулиці, кровоточила в нічній пітьмі, немов відкрита рана. А вдалині, у глибині площі Сен-Мітр, на могильній плиті застигала калюжа крові…)

3. Червоний колір у романі – це символ кохання. (У романі червоний колір символізує також почуття кохання. Це романтичне почуття виникає між М’єттою та Сільвером. У дівчини червоні губи та червоний плащ, в який вони загортаються разом. Червоний колір створює не тільки романтичний настрій, а й підкреслює піднесеність почуттів закоханих.)

III. Висновки. (Отже, червоний колір символізує кохання, кров, революцію, створює емоційну піднесеність, романтичний настрій, вказує на патетику революції.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ПЛАНИ – Е. ЗОЛЯ, О. ВАЙЛЬД

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links