Писемність і людство

Ми знаємо, хто придумав електродвигун і антибіотики, конституцію й комп’ютер. Але ці винаходи, що змінили життя людства, ніколи не відбулися б, якби в стародавності хтось, чиїх імен ми ніколи не довідаємося, не винайшов землеробство, обробку металів і писемність. Сучасні діти, що виводять свої перші букву-карлючки, не думають у цей час про своїх далеких предків. Вони прийшли в мир, що неможливо представити без писемності, без величезної безлічі найрізноманітніших текстів. Щоб жити в цьому світі, потрібно вміти читати й писати, інакше виявишся

на узбіччі. І все-таки доля однієї людини, не знай він писемності, змінилася б не настільки разюче, як доля всього людства

Майже мільйон років покоління людей були зв’язані між собою тільки нитками міфів і ритуалів, а різні племена – тільки вигадливими слухами. У той момент, коли вперше було висічено, надряпано, написане ім’я вождя, або бога, або племені – ми ніколи не довідаємося точно, – почалася Історія. Часи, коли не існувало писемності, так і називають – доісторичними. Колись для людини існували дві реальності: повсякденна, сиюминутная, події в якій відбувалися остільки, оскільки їх можна бачити,

чути або пам’ятати, і незмінна реальність міфів, що панувала над часом

Міфи й ритуали тоді були єдиною скарбничкою всіх людських досягнень. Тепер з’явилася третя реальність – історична. Людина виявилася включений у потік історії, він тепер знає про події, яких ніколи не бачив, може повідомити про себе нащадкам, з якими ніколи не поговорить. Колись тільки божественні явища були непідвласні часу, тепер випробування часом витримують і справи людські. Те, що робить людина сьогодні, будуть пам’ятати й оцінювати не тільки його сучасники, але й далекі нащадки. Отже, перше, чим зобов’язане людство листу, – історія, а з нею – нова значимість всіх подій і вчинків. Міфи всіх цивілізацій розповідають про божественне походження писемності – її цінність люди розуміли завжди. І сама можливість писати й читати довгий час існувала лише для вибраних, насамперед жерців і державних чиновників. Інакше й бути не могло, адже щоб опанувати грамотою, було потрібно запам’ятати й навчитися зображувати тисячі складних знаків – ієрогліфів. Коли финикийци, а за ними греки створили звуко – буквений лист із алфавітом з декількох десятків простих значків, яким здатний опанувати кожний за кілька тижнів, відбулася, може бути, сама тиха й сама велика революція за всю історію людства

Древні вавилоняне знали дуже багато чого про рух небесних тел. Всі необхідні спостереження не могли бути зроблені одним, нехай навіть геніальних чоловік. Вавилонська астрономія складалася століттями, дані накопичувалися, уточнювалися, передавалися з покоління в покоління. Відомості вавилонян дозволили грекам побудувати першу наукову картину миру, закласти основи природознавства. Все це не могло відбутися без писемності. Наука – це насамперед діалог, щоб зробити свій крок, учений повинен відштовхнутися від того, що зробили попередники, піддати критичному переосмисленню всі, у чому, здавалося б, не можна сумніватися. Тому писемність – це можливість науки, а виходить, і технологічного прогресу. У дописьменние часи зберегти віру предків можна було толь одним способом – дослівно, з вуст у вуста передавати міфи й ритуали, не міняючи ні звуку, не вдумуючись, не піддаючи нічого сумнівам. Записаний текст переказу вже може підлягати критиці. Він рукотворен – а виходить, може містити помилки, які потрібно знайти й виправити. З’явився привід вдумуватися в тексти, аналізувати їхній зміст і принципи побудови. Право релігії одноосібно, монопольно вирішувати питання про сенс життя, сутності людини, принципах моральності залишилося в минулому. Писемність – це крок до волі думки. Одне із самих значних подій в історії людства – Реформація – було викликано прагненням людей читати релігійні тексти рідною мовою, думати над ними, сумніватися й приймати рішення

Але це стало можливо тільки тому, що тексти були записані й з винаходом друкарства стали доступні кожному. Сьогодні будь-яка грамотна людина може читати язичеські сказання, Тору, Євангеліє, Коран, веди, перекази про Будду й Лао – Цзи, приймати в них щось або відкидати. Можна сказати, що писемність – це реальна можливість волі совісті. …Правитель домовився з жителями міста про розмір данини; данина сплачена, а він знову шле солдатів, хоче більше. Людина позичила шість баранів, а повертає двох і запевняє, що двох і брав. Ні запису, немає документа – залишається вирішувати суперечка силою. Уявимо собі, що в сучасному світі зник документ – не тільки паперу з печатками, а саме поняття документально зафіксованої домовленості. Цивілізація миттєво розсипалася б, як картковий будиночок: економіка, політика, закони – усе втратило б зміст. Причина не тільки в нечесності: людська пам’ять ненадійна й обмежена, добре, якщо маєш справу із двома-трьома партнерами, а як працювати банкам, підприємствам, лікарням? Надійність і вірогідність інформації і як наслідок розвинена економіка й правова система – це теж плоди писемності

Давно пройшли часи, коли можна було прийняти важливі для всього співтовариства рішення, просто зібравшись на площі, – занадто більшим були б збори. Хочеться вірити, що проходять і часи, коли люди згодні рішень не приймати, а беззаперечно підкорятися волі вождя, пануючи або диктатора. Найважливіші рішення повинні прийматися загальним голосуванням, що сьогодні неможливо представити без писемності. Рішення менш важливі можна приймати й на площі, якщо туди зберуться шановні, що заслужили довіри люди (по суті справи, сьогодні такою площею є парламент). Але й цей варіант має сенс тільки в тому випадку, коли всі інші, на площу не потрапили, знають які рішення приймаються, щоб мати можливість впливати на них – інакше парламент стане тим же диктатором, тільки колективним. Тут не обійтися без доступної для всіх писемності, насамперед вільної преси. Можливість громадян впливати на рішення, які їх стосуються, тобто демократія, – теж плід писемності. Звичайно, це не все, що дала людству писемність

Можна згадати про велику літературу, про листи, що зв’язують людей, розділених тисячами кілометрів, про безліч життів, урятованих завдяки записці в пляшці. Але у всіх різноманітних дарунків писемності є щось загальне. Це – воля. Воля від часу й відстані, від неуцтва й обману, воля приймати рішення, спілкуватися, вірити, творити. І сам шлях розвитку писемності – шлях волі. Зовсім недавно по історичних мірках лист був таємним знанням вибраних, а книги – недоступним скарбом. Сьогодні мир коштує на порозі загальної грамотності. Мільйони книг, багатства Інтернету – усе в розпорядженні людини, готового прийняти безцінний дарунок предків – писемність


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Писемність і людство

Categories: Нові твори

Links