Перевернувши останню сторінку ліричного роману Ф. Саган “Здрастуй, смуток”

Перший роман Франсуази Саган “Здрастуй, смуток” був зустрінутий шквалом статей, виступів, бурхливих суперечок. Автор – в той час 19-річна студентка Сорбонни – відразу ж перетворилася на літературну зірку. Звичайно, важливу роль зіграла тут і реклама, вміло використала такий рідкісний випадок, як написання твору високого художнього рівня в такому юному віці. Але ще сильніше потрясло читачів і критиків те, про що наважилася розповісти героїня роману Сесіль – дівчина з добропорядної буржуазної сім’ї, тільки що вийшла з закритого

католицького навчального закладу, де вона отримала середню освіту і належне моральне виховання. Відверто, аніскільки не бентежачись, вона повідала про радощі фізичної любові, про те, як чудово бути молодою, здоровою, любити життя і насолоджуватися нею в обіймах коханця (не нареченого, не чоловіка, а саме коханця).

Роман “Здрастуй, смуток” приваблює перш за все щирістю тону, свіжістю і гостротою сприйняття світу. Бурхлива радість життя, яку відчуває Сесіль, вигадливо і разом з тим органічно поєднується з якоюсь глибоким сумом, з почуттям гострої незадоволеності. Ф. Саган підкреслює драматичний, прихований

мотив оповідання тим, що виносить у заголовок рядок з ліричного вірша Поля Елюара. Це ж вірш вона ставить епіграфом до роману.

Стан щастя досягається суто імпульсивним, бездумним існуванням. Сесіль просто і щиро радіє південному сонцю, теплого моря, прекрасній природі. Вона відчуває себе на зразок цикад, сп’янілих спекою і місячним світлом, і знає, що, коли скінчиться літо і вони з батьком повернуться до Парижа, вона буде як і раніше вести такий же легкий, нічим не обтяжений спосіб життя, націлений тільки на задоволення, бо так само легко і просто, ні про що не замислюючись, живе її батько. І ось таку абсолютно безхмарну ідилію порушує поява Ганни Ларсен – подруги покійної матері Сесіль, яка приїхала з явною метою одружити на собі безпутного і легковажного вдівця, зробити з нього покірного чоловіка, порядного сім’янина. Це цілком могло вдатися, якби не протидія з боку Сесіль, яка спритною інтригою зуміла засмутити намічений шлюб, що, в кінцевому рахунку, призвело до загибелі Анни.

Конфлікт між Сесіль та Ганною становить ядро, головний зміст роману. Ганна, з точки зору Сесіль, сковує і принижує її як особистість, не дає їй вільно і імпульсивно розвиватися, за що і покарана. Чуттєва насолода життям здобуло перемогу над розсудливістю, розважливістю і раціоналізмом. Почуття перемогли розум. Але, з іншого боку, той же самий конфлікт поступово набуває зовсім іншого забарвлення. Дедалі виразніше проступає в тексті роману розуміння, що Сесіль захищає бездуховна, егоїстичне, по суті, пусте існування. Вона відстоює суто функціональний підхід до людей, при якому людина важливий і цінний не сам по собі, не в силу своїх особистих якостей, а лише як предмет задоволення. Ганна, навпаки, втілює більш високу культуру почуттів, більш розвинене духовне і моральне начало. Якщо для Сесіль та її батька любов – всього лише їхні власні приємні відчуття від спілкування з мінливими партнера ми, то для Ганни – це постійна ніжність, прихильність, потреба в комусь. Сесіль віддає належне людським якостям Анни, захоплюється її культурою, її гідністю, її вмінням володіти собою. Вона б навіть полюбила цю жінку, не виявися та на її шляху до задоволень.

Але ось шлях вільний, перешкода прибрано, а замість радості Сесіль раптом гостро відчула зовсім незнайоме їй почуття і назвала його “смутком”. Вся ця історія з Анною, її загибель викликали сильне моральне потрясіння в душі героїні. Вона ясно усвідомила цинізм, аморальність тієї бездумної життя, яку вони з батьком ведуть і, очевидно, будуть продовжувати вести. Проте світ колишніх, традиційних моральних цінностей, який відстоювала Ганна, представляється Сесіль і всьому її поколінню таким, що втратив привабливість, безнадійно застарілим. Виходить, що немає нічого цінного, заради чого варто жити, працювати, горіти й надихатися. Сесіль відчуває це настільки гостро, що їй здається, ніби вона заглянула в прірву, в бездонну порожнечу – і здригнулася від жаху. Роман “Здрастуй, смуток” був свого роду блискавицею, сигналом тривоги, викликаним моральним неблагополуччям і торжеством бездуховності в суспільстві.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Перевернувши останню сторінку ліричного роману Ф. Саган “Здрастуй, смуток”

Categories: Твори з української літератури

Links