Переказ – СТАНОВЛЕННЯ СИЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Вона вже давно не з ним. І щоб довести наперекір усьому їй, усім, собі, головне собі, що він же її чоловік, що вона його Манічка, Маруся, Марієчка, на яку він дивився спочатку не тільки як на дружину, а як на недосвідчену дитину, яку треба освічувати, виховувати, морально наставляти, бо кожен чоловік, починаючи з Адама, хоче виліпити жінку по образу і подобію своєму, він знову напучує її

Хіба це так давно було? Дивилась широко відкритими очима, боялась пропустити слово. Брат, усі родичі заздрили – привіз жінку-красуню, освічену, виховану, а вона

так дивиться на їхнього, правда гарного, але завжди розхристаного, невибагливого до життєвих умов Опанаса, немов розумнішого і на світі нема.

Куди це все поділось? Коли?

У Немирові, коли написала перше оповідання? Ні! У Немирові разом раділи, там не було ані цієї стриманої роздратованості, ані цієї відчуженості.

Петербург?.. А що ж у Петербурзі? Слава навколо неї? Ні, ні, це було б надто просте пояснення, не така вона дурна, щоб фіміам запаморочив голову. Він-то знає свого Вовчка!

Чоловіки? Куліш, Макаров, Костомаров… Здається, усі закохались. Але ні, і це він відкидає. Він знає свою Марусю. Що ж, що ж тоді? Чого

вона так змінилась до нього?

Уже й сліду нема орловської провінційної панночки, гувернантки у багатих родичів, яка наче на волю вирвалася, віддалася за нього, не роздумуючи довго, і почувалася такою щасливою, такою радою.

Уже й не та немирівська Маруся. Адже й там, він-то знає, усі колеги-вчителі, усі старші гімназисти були закохані в неї, дружину учителя молодших класів Маркевича.

От іде вона з базару, на голові на тугих русявих косах хусточка квітчаста, у руках кошик, поряд і Мотря, їхня дівчина, також з кошиком. Усі нежонаті вчителі-“паничі” харчуються разом: комуною з ними. Марія Олександрівна – господиня. І всі нею,

На його Марусею, милуються. А вже коли “Народні оповідання” вийшли – годі й казати. Він усе бачив і підсміювався тільки, особливо з соромливого, як дівчина, математика Дорошенка. Хай зітхають, хай моляться. Марусі і в голову не спадало навіть пококетувати. Така проста, мила, уважна до всіх. Як там добре було! Невже він згадуватиме Немирів, як загублений рай?

А як прагнули до Петербурга! Здавалось, там і почнеться справжнє життя. І раптом саме тут, у Петербурзі,- “чоловік Марка Вовчка”. А вона – самостійна жінка, зі своєю працею, зі своєю професією.

І зараз їде його Маруся сама за кордон, і хай він торочить свої поради без кінця і краю, а вона, спокійно усміхаючись, покивує головою, він бачить у цьому лише поблажливість та її постійне бажання – не сваритись.

Не треба, не треба було її відпускати саму. Могла б і почекати (О. Іваненко; 419 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль і тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

І. Вона вже давно не з ним.

II. Хіба це так давно було?

1. Жінка-красуня.

2. Перше оповідання.

3. Усі закохані в Марусю.

4. Марія Олександрівна – господиня.

5. “Чоловік Марка Вовчка”.

III. Не треба було її відпускати саму.

3. Лексична робота.

Фіміам – захоплена похвала, лестощі.

4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Жінка-красуня, освічений, невибагливий, розхристаний, про вінційна панночка, колеги-вчителі, нежонатий, учителі-“паничі”.

5. Питання до тексту.

• Хто розповідає про Марію?

• Куди збирається їхати Марія Олександрівна?

• Що могло змінити ставлення Марусі до свого чоловіка? Наведіть приклади.

• Що хвилює оповідача?

• Як він ставиться до фрази “чоловік Марка Вовчка”?

6. Які Твори відомої української письменниці Марко Вовчок вам відомі?

7. Назвіть справжнє прізвище письменниці?

8. За складеним планом стисло Переказ – ати текст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ – СТАНОВЛЕННЯ СИЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Categories: Скорочені твори

Links