Переказ – ЛІТЕРА, ЗА ЯКОЮ ТУЖАТЬ

Цілком слушно та доцільно, реформуючи в 1918 році російський правопис, викинули з алфавіту літери “ять” (бо вона позначала той самий звук, що й “є”), а також і твердий знак на кінці, бо він там нічого не позначав. Але зовсім інша річ з літерою “г” в українському алфавіті. Вона – не тотожна жодній іншій літері та часто відрізняє схожі слова з одним різним звуком і різним значенням. Візьмемо слова гніт, що є відповідником до російських “гнет”, угнетение, і гніт, що означає по-російському “фитиль”; грати – дієслово, відповідник

до російського “играть”, і грати – іменник, по-російськи “решетка”; гулі – по-російському “гуля-нье”, і гулі – множина іменника, відповідниками до якого є російські слова “шишка”, “волдьірь”.

Звукова та значеннєва різниця цих, не позначена окремою літерою, не тільки утруднює читання писаного та друкованого тексту цими словами, а іноді призводить до того, що важко зрозуміти, про що йдеться.

Ось фраза: “Це твої перші гулі, хлопче, а скільки їх ще буде в тебе попереду?” Про що тут мовиться – чи про гуляння парубків і дівчат на сільській вулиці, чи про ті болячки-пухлини,

що їх дістав хлопець після бійки або вдарившись об щось?

Під час однієї реформи українського правопису в 1930-х роках літеру “г” таки було скасовано. Мотивували це тим, що літера в написанні іноземних слів і прізвищ ніби творила велику плутанину. Бо її треба було писати в словах латинського походження, а також із сучасних європейських мов, де чується звук [£] (наприклад, генерація, Гете ). А в словах грецького походження або в сучасних іноземних словах, де чується звук [п], потреба в цій літері відпадає (географія, Геродот, гусар). Прибічники цієї

Реформи додавали, що в українській мові із звуком [г] Поглядно не так уже й багато, а тому відповідну вимову їх легко запам’ятати.

Мене мало турбує правопис іноземних прізвищ… Що ж до другої частини мотивації, то вона не витримує критики. Лише у словнику Бориса Грінченка з літерою “г” мало не 270. А, як відомо, цей словник далеко не вичерпує всього лексичного багатства сучасної української мови, отож, цих “капосних” не так уже й мало в нашій мові.

Так що легше – завчати напам’ять оці 270, щоб правильно вимовляти під час читання, чи відновити скасовану літеру та читати текст так, як написано? (Б. Антоненко-Давидовім; 364 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль і тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Реформа російського правопису 1918 року.

2. Літера “г” в українському алфавіті.

3. Звукова та значеннєва різниця.

4. Реформа українського правопису 1930-х років.

5. Літера “г” у словнику Б. Грінченка.

3. Питання до тексту.

• Якого року було проведено реформу російського правопису?

• Які зміни відбулися в російському алфавіті?

• Яка доля спіткала літеру “г”?

• Наведіть приклади, коли вживання літери “г” впливає на значення слова.

• У яких словах слід вживати літеру “г”, а у яких – “г”?

• Скільки ” капосних ” літер зафіксовано у словнику Б. Грінченка?

4. Що ви знаєте про Бориса Антоненка-Давидовича?

5. За складеним планом стисло Переказ – ати текст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ – ЛІТЕРА, ЗА ЯКОЮ ТУЖАТЬ

Categories: Скорочені твори

Links