Пер Гюнт – герой драматичної поеми Г. Ібсена “Пер Гюнт”

Пер Гюнт – герой драматичної поеми Г. Ібсена “Пер Гюнт” (1866), запозичений зі збірки норвезьких народних казок Асбьернсона. Традиційно П. Г. трактується як антиромантичної герой. На відміну від ібсенівському Бранда, з його “все або нічого”, він – “герой компромісу і пристосування”. П. Г. – Натура художня, творча. Жодна справа не вдається йому цілком, але у будь-яку нову авантюру вона втягується з дитячою цікавістю: у царстві тролів згоден, щоб йому прив’язали хвіст, потім з комічною винахідливістю готовий “пояснюватися”

з мавпами на африканському узбережжі. Прийнятий помилково за пророка в арабському племені, він пластично відповідає і цій ролі. У каїрському божевільні визнає, що готовий бути ким завгодно: турком, грішником, гірським тролем – аби врятуватися від його мешканців.

П. Г. переймає троллевскую формулу “будь сам собою задоволений”, і тому йому дійсно ніхто не потрібен: ні мати, ні наречена Сольвейг, ні спокусниця Анітри. П. Г. – мрійник і автор, часто приписує собі вчинки, які йому тільки примарилися. У ньому виявляється архетипове і типове одночасно. Архетипічно він шахрай, трикстер, з рисами героя

національної міфології Локі. Базіка і брехун, він легко завойовує довіру людей, він здатний до спілкування з тролями. Типово, за визначенням автора, П. Г. – “норвезький норвежець”, наділений характерними національними рисами: холодністю, індивідуалізмом, замкнутістю. Незважаючи на зовнішню товариськість, П. Г. абсолютно непроникний внутрішньо, закритий для будь-якого довірчого діалогу. Можливо, саме тому він так органічний у ролі “громадянина світу”, всюди легко і природно вживаючись. З П. Г. в культурі стверджується міф про героя, ідеал якого, пронесений їм через все життя, – “бути самим собою”.

При цьому суть образу багато в чому визначається тим, що П. Г. сам не знає, яка вона є. Досвід мандрів по світу, злети і падіння не викорінюють у ньому дитячості. П. Г. – зачароване дитя перед калейдоскопом життя. Сільський брехун, базіка-златоуст, якого рідна мати здатна заслухатися, він виявляється моделлю природної людини, покинутого в мирську безодню, з якої він виходить зміненим. На відміну від Сольвейг, зберегла душевну молодість, П. Г. постарів до кінця своїх мандрівок, позбувся не тільки молодості, але й радості життя. Він невпізнанний для всіх, крім Сольвейг, – єдиною, хто був здатний в юному хвалькувато вертопрахе розглянути визиску, а у втомленому старого вгадати риси дитини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Пер Гюнт – герой драматичної поеми Г. Ібсена “Пер Гюнт”