П’єса у віршах і прозі Бхавабхути “Малати й Малхава”
Бхуривасу, міністр пануючи міста Падмавати, і Деварата, міністр країни Видарбхи, як тільки в Бхуривасу народилася дочка Малати, а в Деварати – син Мадхава, зговорилися їх обручити. Але цар Падмавати твердо вирішив видати заміж Малати за свого улюбленця – придворного Нандану. Перешкодити цьому шлюбу береться давня подруга Бхуривасу й Деварати мудра буддійська черниця Камандаки. Вона запрошує Мадхаву в Падмавати й під час весняного свята влаштовує зустріч Малати й Мадхави, під час якої вони закохуються друг у друга й обмінюються своїми
Незважаючи на прохання Бхуривасу, Малати й Мадаянтики, цар повідомляє про заручини Малати й Нандани. У розпачі Мадхава йде на цвинтар, готовий заручатися підтримкою цвинтарних демонів, аби тільки розбудувати шлюб, що готується. Але саме тоді, коли він з’являється на цвинтар, туди прилітає йогинл Капалакундада з викраденої нею Малати, щоб
Тим часом ідуть готування до весілля Малати й Нандани. Під час весільної процесії Малати заходить у храм помолиться богам, і тут Камандаки переодягає її, надягає її вінчальне вбрання на Макаранду, що у ході подальшої церемонії підмінює наречену. Сама ж Камандаки вкриває Мадхаву й Малати у своїй обителі. Коли Нандана, залишившись наодинці із мнимої Малати, намагається опанувати нею, він зненацька натрапляє на рішучу відсіч і, розсерджений і принижений, відмовляється від неслухняної нареченої. Успішно виконавши свою місію, Макаранда разом із принявшей участь в обмані Мадаянтикой біжать в обитель Камандаки й приєднуються до Малати й Мадхаве.
Однак випробування для закоханих ще не кінчаються. Мадхаве й Макаранде доводиться поборотися з міською вартою, що переслідує втікачів. А під час сутички прилітає Капалакундада й викрадає Малати, маючи намір зрадити її жорстокої смерті, щоб відомстити за загибель Агхорагханти. Мадхава, довідавшись про викрадення Малати, у розпачі готовий кинутися в ріку. Мають намір покінчити рахівниця з життям і всіма його друзями й навіть Камандаки, чий план раптово розбудувався. Але отут з’являється учениця й подруга Камандаки Саудамини, що володіє великими таємницями йоги. Своїм мистецтвом вона рятує Малати від полону й смерті й повертає її Мадхаве. Одночасно вона оголошує послання пануючи, у якому той за згодою Нандани дозволяє одружитися Малати й Мадхаве, Мадаянтике й Макаранде. Радісна радість поміняє в учасників подій недавні страх і зневіра
Останні діяння Рами (Uttara-rama-carita) – П’єса у віршах і прозі, заснована на змісті останньої книги “Рамаяни”
Звільнивши Ситу з ув’язнення на Ланку й убивши її викрадача пануючи демонів Равану, Рама разом із дружиною вертається в Айодхью, де тепер безтурботно й щасливо протікають дні їхнього життя. В один з таких днів Сита й Рама оглядають картинну галерею, на багатьох полотнах якої відбита їхня колишня доля. Сумні події минулого чергуються на картинах з радісними, сльози на очах чоловіка й жінки переміняються посмішкою, поки стомлена знову пережитими хвилюваннями Сита не засипає на руках розчуленого Рами. І саме в цей момент з’являється царський слуга Дурмукха, що повідомляє про невдоволення серед народу, що гудить Раму за те, що він прийняв назад дружину, що заплямувала свою честь перебуванням у будинку пануючи демонів. Борг люблячого чоловіка, упевненого в чистоті й вірності Сити, жадає від Рами знехтувати помилкові підозри, але борг государя, ідеалом якого є Рама, велить йому вигнати Ситу, що збудило ремство подданих. І Рама – як це йому ні гірко – змушений наказати своєму братові Лакшмане відвезти Ситу влес.
Проходить Дванадцять років. З оповідання лісової німфи Васанти ми довідаємося, що Сита пішла у вигнання вагітної й незабаром народила двох близнюків Кушу й Лаву, яких виховав у своїй обителі мудрець Вальмики; що її взяли під своє заступництво богині Землі й ріки Ганги, а річкові й лісові німфи стали її подругами; і що попри все те її постійно терзають і образа на Раму, і туга за ним. Тим часом у ліс Дандаку, де живе Сита, щоб покарати якогось віровідступника, що міг би для інших послужити дурним прикладом, приходить Рама. Околиці Дандаки знайомі йому по давньому вигнанню в ліс разом із Ситой і будять у нього болісні спогади. Такими ж, як колись, здаються Рамі далекі гори, з яких, як і тоді, доносяться лементи папуг; всі ті ж поростили чагарником пагорби, де скакають жваві лані; так само ласкаво щось шепотять шурхотом очерету берега ріки. Але раніше поруч із ним була Сита, і цар зі смутком зауважує, що потьмяніло не тільки його життя – плин часу висушив уже русло ріки, зріділи пишні крони дерев, полохлив і настороженими виглядають птахи й звірі. Рама виливає свою скорботу в гірких наріканнях, які чує, схилившись над Рамою, невидима для нього Сита. Вона переконується в тім, що Рама, так само як і вона, важко страждає, лише дотиком своєї руки двічі рятує його від глибокої непритомності, і поступове обурення переміняється в неї жалістю, образа – любов’ю. Ще до майбутнього примирення з Рамою вона зізнається собі, що “жало ганебного вигнання” вирвано з її серця
Через деякий час живучі в лісі пустельниками батько Сити Джанака й мати Рами Каушалья зустрічають хлопчика, що дивно схожий на Ситу. Цей хлопчик дійсно один із синів Сити й Рами – Лава. Слідом за Лавою з’являється син Лакшмани Чандракету, що супроводжує священного коня, що за звичаєм царського жертвопринесення – ашвамедхи повинен протягом року бродити, де йому вздумается, позначаючи границі царських володінь. Лава зухвало намагається перепинити шлях коневі, і Чандракету, хоча й випробовує беззвітну родинну симпатію до незнайомця, вступає з ним у двобій. Двобій перериває оказавшийся неподалік Рама. У хвилюванні вдивляється Рама в риси Лави, що нагадують йому Ситу і його самого замолоду. Він розпитує його, хто він, звідки прийшов і хто його мати, і Лава відводить Раму в обитель Вальмики, щоб той відповів на всі його розпити
Вальмики пропонує Рамі, а також Лакшмане, родичам Рами і його підданим подивитися складену їм п’єсу про життя Рами. Ролі в ній грають боги й напівбоги, і по ходу п’єси, у якій минуле увесь час переплітається із сьогоденням, незаперечно затверджуються невинність і чистота Сити, вірність Рами царському й подружньому боргу, глибина й непорушність їхньої взаємної любові. Переконаний божественним поданням народ захоплено славить Ситу, і нарешті^-те відбувається її повне й остаточне примирення Срамой.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)