П’сса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – соціально-сатирична комедія нового типу
Іван Карпенко-Карий – найвизначніша постать в українській драматургії XIX – початку XX століть. Він був, за визначенням І. Франка, “тим великим драматургом, якому рівного не має наша Література “. Драматургічна спадщина письменника складається з вісімнадцяти п’єс, з-поміж яких найбільш відомою є п’єса “Хазяїн”. Це соціально-сатирична комедія іншого типу. Написана вона була 1900 року. Цього часу процес розвитку капіталізму в сільському господарстві в Україні проходив особливо швидкими темпами, де на кінець 90-х років XIX століття
У листі до сина І. Тобілевич зазначив: “Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, то буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки
У побудові п’єси “Хазяїн” автор відійшов від усталених традицій, як у вимаганії від драматурга головну увагу зосереджуватись на зовнішній інтризі, переплетенні ефектних сцен, що мають розсмішити глядача. Керуючись у своїй Творчості життєвої правди, Карпенко-Карий збагнув, що соціальна комедія має бути не розважальною, а повчальною, що вона покликана аналізувати суспільні пнища, глибоко розкривати суперечності, людські характери.
Заглиблюючись у характер мільйонера, драматург надає великого значення кожній ситуації, репліці в творі, дбає, щоб кожен крок Пузиря, найменша деталь побуту розкривали ненажерливість, хижацький характер, моральну суть “стяжателя”. Таке розгортання дії навколо головного персонажа спрямувало увагу й цікавість читача й глядача на глибоке дослідження людських характерів, важливих суспільних проблем.
По-новому побудував драматург і композицію твору. Автор майстерно поєднав комічні елементи, які, безумовно, переважають, драматичні і навіть трагічні, ось, наприклад, сцена, в якій виснажена голодом юрба прийшла до Пузиря зі і каргою на жахливе, нелюдське харчування. І зовсім не сміх, а глибоке співчуття до знедолених робітників викликає вона. А кого до глибини душі не зворушить трагічна смерть чесного юнака Зозулі, що став безвинною жертвою “хазяйського колеса” Пузиря. Завдяки поєднанню комічних і драматичних елементів комедія “Хазяїн” викликає у глядача не лише їдкий сміх, а й обурення.
Безперечно, великою творчою вдачею автора є центральний образ комедії, художня сила якого полягає в його майстерній індивідуалізації і глибокій типовості. Яскравими психологічними і побутовими деталями, діалогами, сповненими глибокого змісту, індивідуалізацією мови героїв, реалістичним зображенням серередовища, в якому діє Пузир, драматург зумів створити цілісний, переконливий і глибоко узагальнюючий образ українського глитая-мільйонера кінця XIX століття, надавши йому одночасно рис живої, конкретної людини.
Ненаситна жадоба до збагачення – основна, визначальна риса в характері Пузиря. Це переконливо показує автор комедії. Вона поглинула всю істоту, зробила його жорстоким і бездушним, скупим і деспотичним, черствим і некультурним. Але Пузир дувся, дувся та й лопнув, ставши жертвою своєї непависті, ситної наживи. І не співчуття, а саркастичний сміх викликає в глядача неминуча смерть зажерливого глитая.
Окремими новаторськими рисами є й застосування драматургом таких композиційних елементів та художніх прийомів, як характеристика образу, психологічні та побутові деталі, введення позасценічної дії, насичення реплік, тирад глибоким підтекстом, вміння оживити на сцені окремі речі тощо. Наприклад, як багато значить у комедії Історія з халатом! Цей предмет хатнього одягу справді оживає у творі, ставши засобом глузування з Пузиря, його скупості й некультурності.
Отже, комедія І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – комедія нового типу. Вона не тільки смішна, а й дуже сумна, за сміхом криються гарячі сльози. А ще дуже-серйозна. Проте дарма побоювався автор, що вона буде для публіки скучною. Гострота й актуальність порушених у п’єсі проблем, життєва й сценічна правда образів та майстерність композиції забезпечили їй великий успіх. І до сьогодні :і неабияким успіхом іде комедія на сцені сучасних театрів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)