Охарактеризуйте Біблію як духовну й літературну пам’ятку. Назвіть відомі вам переклади Біблії українською мовою

Біблія – одна з найвизначніших пам’яток світової культури, без якої не можна уявити собі розвиток письменства багатьох народів, серед них і українського. Впродовж тривалого часу Біблія (грецьке – книга) сприймалася тільки як сукупність релігійних текстів. Насправді ж у ній зібрано Твори, які формувалися на Близькому Сході та 14

В Середземномор’ї від XII ст. до н. є. до II ст. н. є. У них втілилися уявлення людей про будову Всесвіту, походження людей, філософські роздуми, морально-етичні настанови, що не втратили своєї актуальності й

досі. Кожна людина у цій книзі може знайти для себе щось важливе, близьке й зрозуміле. Не випадково ця Книга Книг і донині надихає митців на нові твори, залишається джерелом одвічних пошуків людиною смислу життя.

Біблія – це звід 50 книг. Складається з двох частин: Старого Завіту (Заповіту), що визнається за Святе Письмо іудаїзмом і християнством, та Нового Завіту – Святого Письма лише у християн. Старий Завіт складається з книг літописно-розповідних (книга Буття, книга Виходу, книги Ісуса Навина, Суддів, чотири книги Царств, книга притч Соломоната ін.), художніх (Твори Пророків, книга Іова) та суто ліричних

(Псалтир, Пісня Пісень). Започаткував Святе Письмо Мойсей, а закінчили Христові апостоли. У Новому Завіті докладно йдеться про життя Ісуса Христа, його вчення, вчинені ним чудеса, його мученицьку смерть, Воскресіння з мертвих і вічне життя. Розповідається про це в чотирьох Євангеліях святих апостолів – Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Вражаючу картину страшного суду подає остання Книга Святого Письма Апокаліпсис, або Одкровення Іоанна Богослова.

У нашій культурі Біблія посідає особливе місце – з Остромирового Євангелія починається давньоруська рукописна книжність, з “Апостола” (1574 р.) та Острозької Біблії (1581 р.) – українське книгодрукування. Біблія використовується нашими книжниками ХІ-ХІІІ ст, зокрема літописцями (наприклад, Нестором у “Повісті временнихліт”), письменниками XIV-XVIII та ХІХ-ХХ ст. У 1868-1871 рр. переклад Біблії українською мовою здійснив відомий митець – Пантелеймон Куліш.

Біблія послужила величезним морально-етичним і естетичним стимулом у розвитку світової літератури, яка черпала з неї Теми, сюжети й мотиви відповідно до вимог та ідей свого часу.

Особливо часто зверталися до Біблії давньоукраїнські письменники, але не обминали її також автори пізніших епох. Переспіви біблійних легенд, переказів тощо ми знаходимо у творчому доробку Т. Г. Шевченка (поема “Марія”, вірші “Давидові псалми”, “Ісаія. Глава 35” та ін.), І. Франка (поема “Мойсей”, притчі і т. ін.), Лесі Українки (п’єса “На полі крові”). Окрім того, біблійні мотиви широко використовували П. Куліш, Ю. Федькович, П. Тичина, М. Рильський.

Висновок. Біблія – це видатна пам’ятка світового письменства, з якої людство й донині черпає натхнення, віру в добро та справедливість і в якій знаходить відповідь на багато своїх питань. Біблійні мотиви в усі віки широко використовувалися письменниками, живописцями, скульпторами, композиторами. То ж недаремно Біблію називають Вічною Книгою.

Опорні слова й поняття: пам’ятка світової культури, Старий Завіт, Новий Завіт, Святе Письмо, Євангеліє, біблійні мотиви.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Охарактеризуйте Біблію як духовну й літературну пам’ятку. Назвіть відомі вам переклади Біблії українською мовою