Оповідання про цікаву людину Джордж Хорайн

Ми іноді жартома говоримо: “Вище носа не стрибнеш!” Хочемо підкреслити, що вище свого росту стрибнути неможливо. А в чи самій справі це так? Більшість видів спорту народилося в Древній Греції, а от про стрибки у висоту нам нічого не відомо. Батьківщиною спортивного стрибка вважають Англію. Але є всі підстави припускати, що цей вид спорту потрапив на Британські острови з Африки в період завоювання Англією колоній. Серед багатьох африканських племен стрибки у висоту дуже поширені, а досягнення стрибунів дуже високі: 240 сантиметрів і більше.

Правда, стрибають там досить своєрідно. Мотузка натягнута між деревами, а стрибун відштовхується від шкіри антилопи, плоского каменю або підстилки із тростини. Ці природні трампліни пояснюють такі високі результати. До речі, стрибати у висоту любили й слов’яни. На різні свята вони перестрибували через полум’я багать, а воно задоволено високо піднімається нагору. Уперше по^-спортивному стрибнув лондонський студент-медик Роберт Гуч.

Він розробив власну техніку стрибка. Розбігався під кутом до планки, а потім, відштовхнувшись, робив швидкі рухи прямими ногами. Цей стиль народився із природного поводження

людини, коли йому доводиться перебиратися через яку-небудь перешкоду – лісовий завал, невисоку огорожу. Тіло під час стрибка зберігає вертикальне положення, а ноги здійснюють рух, що нагадує рух ножиців. Цей стиль так і назвали – “ножиці”, або “переступання”. В 1864 році Гуч стрибнув “ножицями” на 170 сантиметрів. Тепер цю висоту переборюють навіть школярки, а тоді це був найкращий у світі результат, і лондонський студент справедливо ним пишався. Така техніка стрибка була досить примітивна. За 23 року краще досягнення зросло на… 23 сантиметра. І коли американець Пейдж переборов способом “ножиці” 193 сантиметра, вирішили, що це границя людських можливостей. І спортсмени й тренери почали шукати нові засоби скорення висоти. І знайшли. Виявилося, що важливо не тільки підняти тіло нагору, а й навчитися керувати їм у повітрі. Якщо тіло, переходячи через планку, придбає горизонтальне положення, то можна стрибнути значно вище. Новий спосіб одержав назву “хвиля”. Спортсмен розбігався під прямим кутом до планки, різко піднімав майже пряму ногу нагору. Тепер стрибун уже не переступав через планку, а перелітав через неї, займаючи в повітрі горизонтальне положення. За допомогою “хвилі” рекорд виріс на 4 сантиметри. Чекала своєї черги двометрова висота

…Студент одного американського коледжу Джордж Хорайн хвилювався. Проходили факультетські змагання, а коли наступила його черга стрибати, він ніяк не міг набрати розгону. Зненацька під час однієї спроби він відштовхнувся більше близької до планки ногою й, зайнявши горизонтальне положення уздовж планки, незграбно перевалився через неї. Це була не “хвиля”, а щось нове. І, саме головне, Хорайн відчув, що, долаючи висоту, витратив значно менше сил. Він прийнявся вдосконалювати новий спосіб – шукати саме зручне положення рук, ніг, тулуба – і знайшов. Розгін кмітливий юнак починав робити збоку, а відштовхувався більше близької до планки ногою. Злетівши нагору, різко лягав на сторону, витягався над планкою. Спортсмен начебто перекочувався через планку, і тому цей спосіб одержав назву “перекат”. Завдяки йому Хорайн першим переборов 200 сантиметрів

Відбулося це в 1912 році. Новий стиль завоював чимало прихильників. Цьому сприяло й те, що вже не було потрібно переходити планку спочатку ногами, а потім головою. Проте, проходили року, а сантиметри неохоче підкорялися спортсменам. В 1924 році Осборн переборов лише 203 сантиметра. З ім’ям цього спортсмена зв’язане вдосконалення конструкції затисків, які тримають планку. На нього поскаржилися, що, стрибаючи, він притискає планку до стояка, щоб вона не впала. Довелося винайти такі затиски, щоб планка могла падати в будь-яку сторону. Спортсмени увесь час удосконалювали новий стиль, і пройшло 9 років, перш ніж скорився черговий сантиметр. Стало очевидно, що цей спосіб не найкращий для скорення висоти. Незабаром це підтвердилося. На стадіонах з’явився новий стиль – “перекидний”. Говорять, його автором був один студент, що змолоду пас худоба на батьківському ранчо.

Більші череди выгуливались за огорожею, і часто, рятуючись від розлючених тварин, юний ковбой повинен був стрибати через неї й рвав на собі штани. Щоб цього не відбулося, він почав стрибати через огорожу, лягаючи на неї грудьми, особою долілиць, щоб не ушкодити одяг. Можливо, це жарт. Але завдяки цьому способу, а він швидко придбав популярність – висота початку підкорятися спортсменам…

Валерій Брумель народився в Сибіру, де його батьки працювали геологами

Він рано навчився ходити на лижах, плавати, а бігав і стрибав краще всіх ровесників. Потім батьки переїхали у Ворошиловград (нині це місто називається Луганськ), де Валерій почав займатися спортом по-справжньому. В 17 років він переборов висоту у два метри. Узимку 1961 року, виступаючи в критому стадіоні в Ленінграді, Валерій злетів на, справді, космічну висоту – 225 сантиметрів. Але цей результат був зараховано лише як рекорд для закритих приміщень. За два роки Валерій Брумель ще п’ять разів обновляв світовий рекорд – досягнення, рівного якому не знає Історія стрибків у висоту. Потовк рекорду з 222 сантиметрів піднявся до 228. Пройшов час, Валерій Брумель перестав виступати на змаганнях, а рекорд залишився. Результати провідних висотників миру значно відставали від “космічного” стрибка Валерія, фахівці навіть не наважувалися назвати ім’я атлета, що зміг би порушити спокій рекорду


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Оповідання про цікаву людину Джордж Хорайн

Categories: Нові твори

Links