Оповідання Н. Хвильового “Солонский Яр”
Сучасна йому життя владно ввійшла в добутки письменника. Правда, чист і чесна проговорює щиро до читача. Письменник начебто виступає літописцем тодішніх подій. Так в оповіданні “Солонский Яр” автор спокійно й об’єктивно відтворить картину протистояння двох ворожих сил на селі. Він начебто йде по свіжих слідах трагічних подій, а його герої борються зі злом у реальних ситуаціях, не вигаданих і не надуманих, а вихоплених безпосередньо з життя. Він не намагається дати цільну, закінчену картину, а шукає окремі яскраві епізоди, непостійні,
Бурхливість, колоритність, кінематографічна фрагментарність, за якої в кінцевому результаті вимальовується в нашій уяві цілісна картина… – саме так письменник уводить нас у новий мир подій. Все це автор зумів передати й уривчастістю фрази, і пунктирно накресленим сюжетом, і композиційною перебудовою – нанизуванням окремих, розрізнених епізодів і образів, малюючи їх короткими, асоціативними штрихами. “До слобожанским Млинків підійшли могутні ліси Полтавщини й за три кроки зупинилися. Коштують стіною, супляться. У гущавину доріжка по
“Солонский Яр – природна міцність”. “Солонские острожники говорили: Є Холодний Яр, а це – Солонский Яр… Атож…А в Млинской волості скаржилися: И сукини сини! Пройдисвіти! Чортового батька видереш їх відтіля. Чухали потилиця, збиралися на сходку. Міркували. Ще чухали потилиця”.
И за цим коротким оповіданням, за невимушеним буденним разговорром виникає правдива картина життя. Млинские селяни байдужі до всього, що відбувається навколо. Вони не хочуть виступити на боротьбу з бандитами. “Може, пронесе. Ліниво збираються на сходку, раптом пройде. І вночі знову було пограбування. Ну й що? Не мене ж. Висловили своє обурення, і все… і тільки Сашко Гордиенко не стримався”. У цьому короткому оповіданні – епізод величезної трагедії в житті людини, щиросердечна Драма чоловіка. Ми предметно відчули щиросердечний біль, жаль і страх цього селянина. І може тому, що “темна наша батьківщина. Розбіглася по жовтих кварталах чорнозему й скрикує росою на окраїнах своїх золотих полів. Блукає вона за вітряними млинами й ніяк не знайде веселого шляху”, може, тому не зміг упокоритися з усім, що діється в їхньому селі й піднявся на нерівний бій Савка, голова волостного ради. Він не хотів розділити долю покірних, байдужих, і частково заляканих селян. Савка встав на боротьбу з бандитами й гине
И лише його смерть сколихнула Село, розбудила від дрімоти й байдужості, зняла страх з їхніх душ. Двома останніми реченнями письменник відтворить це пробудження. І ту силу, що піднялася на боротьбу з ворогами: “…А глибокою ніччю зі злизаного пожежею краю рушили юрби людей до голохвастовцам. Тієї ж уночі величезна заграва пожежі стоялася над Солонским Яром”. Тут чітко підкреслять характер молодого голови Млинского волостного ради, що мужньо коштує на позиціях борця за народну владу
(1 votes, average: 5.00 out of 5)