Опис образа Петра Першого в російській літературі

Могутня, суперечлива, що постійно рухається вперед, натура Петра Першого завжди залучала до себе увага поетів і письменників. Ломиносів почитав Петра – великого збирача земель, невтомного працівника й ученого чоловіка

Рожденни до скіпетра, простяг у роботу руки,

Монаршу влада приховував, щоб нам відкрити науки,

Коли він будував град, зносив праці у війнах,

У землях далеких був і мандрував у морях,

Художників сбирал і навчав солдатов,

Домашніх перемагав і зовнішніх супостатів…

Трохи по-іншому бачить свого героя

А. С. Пушкін. Поет неодноразово вертався до образа Петра Першого в різних своїх добутках: “Арап Петра Великого”, ” Мідний вершник “, “Полтава”. Для Пушкіна Петро неоднозначна фігура, він цар-трудівник, що не гребує ніякою роботою, великий полководець, за яким російські війська сміло йдуть у бій і перемагають

Виходить Петро. Його ока Сіяють

Лик його жахливий. Движенья швидкі.

Він прекрасний, Він весь, як божия гроза

Поет самим ладом вірша підкреслює динамічну, кипучу, діяльну натуру Петра. Але Пушкін не схильний ідеалізувати царя, як робив це Ломоносов. Олександр Сергійович хоче

показати, що не завжди благі наміри приносили гарні плоди тим, для кого трудився Петро

Тут буде місто закладене

На зло гордовитому сусідові.

Природою тут нам призначено

У Європу прорубати вікно,

Ногою твердої стати при морі.

Сюди по новим їм хвилям

Всі прапори в гості будуть до нас,

И забенкетуємо на просторі.

Держава, для якого так багато працював Петро Перший, зміцніло, знайшло могутність і вагу серед інших європейських країн. Але чи краще стали жити прості російські люди? Чи щасливі вони в прекрасному місті Санкт-Петербурзі? На ці питання намагається відповісти А. С. Пушкін у своїй поемі “Мідний вершник”.

Красуйся, грав Петров, і стій

Неколебимо, як Росія,

Так умирится ж з тобою

И переможена стихія…

Поет піднесений прекрасним містом і його творцем, “героєм на коні”, але Пушкін не забуває, яким важкою працею сотень і тисяч простих людей був побудований цей красень, що став в’язницею для одних і святом для вибраних. Поет стає на сторону знедолених, він від імені мільйонів вопрошает у Петра:

Про потужний владар долі!

Чи не так ти над самою безоднею,

На висоті, вуздою залізної

Росію підняв дибки?

Так само неоднозначно вирішує образ пануючи й А. Н. Толстой у романі “Петро Перший”. Його герой даний у розвитку. Ми бачимо, як протягом роману Петро Перший мужніє й з невпевненого в собі й полохливого підлітка виростає в сильну особистість

Цар мріє зробити Росію потужною державою, здатним зайняти належне їй місце серед європейських держав. Це вдається Петру, але ціною неймовірних зусиль, напругою всіх сил

Цар проявляє незвичайні організаторські здатності, він споює навколо себе таких же вольових, сміливих і ініціативних людей, за допомогою яких одержить надалі військові й трудові перемоги. Товстої не прикрашає свого героя, він показує, що цар не щадить не тільки себе, але й навколишніх. На зміну вмираючим будівельникам Санкт-Петербурга прибувають нові й нові, але ці жертви не безглузді. Петро по-своєму піклується про людей, він жадає від Меньшикова, генерал-губернатора Санкт-Петербурга, щоб той забезпечував людей нормальним харчуванням, одягом, не губив людей зрячи, прикриваючись високими цілями. Товстої правдиво показав жорстокий час, коли окреме життя нічого не коштувала, особливо життя селянина

Так у російській літературі зложився традиційний портрет Петра Першого – пануючи-будівельника, жорстокого, але справедливого, що намагається вивести варварську Росію на європейські рейки


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Опис образа Петра Першого в російській літературі