Образи-антиподи поеми “Давня казка” – Поет та лицар Бертольдо Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Образи-антиподи поеми “Давня казка” – Поет та лицар Бертольдо

Справжній майстер поетичного слова обов’язково ставить собі питання про роль поезії у суспільному житті, про суть людського щастя, про таку властивість особистості, як вдячність. Леся Українка – не виключення. Саме ці питання – головні у ліро-епічній поемі “Давня казка”.

У творі порушено питання про роль поета і поезії у суспільному житті. Зі сторінок твору постає образ вільнолюбного

співця, який своїм словом здатний підняти дух людей для визвольної боротьби. І, як завжди, є герой, завдяки якому існує можливість ще краще зрозуміти характер головного героя, адже він – його повна протилежність.

Поет – герой поеми “Давня казка”, не відділяє свого життя від життя народу. Він разом з ним не тільки у хвилини відпочинку, а й в найтяжчі для всіх часи боротьби. Він любить свій народ, віддаючи йому свій талант, а народ любить поета, тому що той у своїх піснях відображує думки і погляди трудящих мас, і його пісні “розходяться по світу стоголосою луною”. Хоча поет живе в убогій хаті,

але туди постійно йдуть люди, щоб слухати його пісні. І саме цей зв’язок з народом надає поетові сили і натхнення для творчості.

Поет заслужив у людей велику повагу і довіру своєю відданою працею. Народ поважає митця і визнає своїм ватажком під час повстання проти панів:

Нас таки чимале військо,

Маєм свого отамана,

Він у нас одважний лицар…

Леся Українка змальовує поета як людину волелюбну, сміливу, горду та незалежну, таку, яка не схиляється перед владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо:

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Навіть загроза в’язниці не здатна зламати волю поета.

Цей образ новаторський, тому що у творі він очолює боротьбу класову, а не стає на чолі народу, який бореться проти зовнішніх ворогів.

Леся Українка висловила думку, що поезія повинна служити трудовому народові, допомагати йому у повсякденному житті в боротьбі проти поневолювачів.

Граф Бертольдо у творі є уособленням ворожих народові сил.

Він – повна протилежність поету: позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у впливі поетового слова на сільську молодь “диявольське наводження”, чаклування. Герой користь шукає у речах цілком практичних. Навіть поезію він хоче використати у практичних цілях – привернути до нього горде й неприступне серце панни Ізідори. Поета ж він вважає ворожбитом.

Не бачить Бертольдо користі і у пісні, хоча саме вона рятує його репутацію вояка, коли повертає його воїнам відвагу, а з нею й перемогу в бою. Але лицар впевнений у тому, що причиною перемоги стала не пісня, а його хоробрість.

Граф Бертольдо – жорстокий, пихатий і гоноровитий. Це можна побачити у його вчинках та словах. Наприклад, коли він вперше зустрів поета в лісі, то грубо наказує йому зійти з дороги:

Бачте, – крикнув, – що за птиця!

Чи не встав би ти, небоже?

Коли поет відмовився, пан “крикнув згорда”: “Годі жартів! Бо задам тобі я гарту!”.

Бертольдо вірний слуга короля, але ворог трудящих. Все своє життя він проводить в бенкетах та розвагах. Лицар дуже багатий, але все придбано тяжкою працею селян, награбоване на війні. Тільки пану все мало: Бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину. Переляканий революційними піснями, в яких поет закликає “пробити пану груди”, Бертольдо наказує:

Гей, ловіть співців, в’яжіте!

У тюрму його, в кайдани!

А поетові Бертольдо загрожує:

…в тюрму його закину,

Там він, клятий, і загине!

Не нехтує лицар разом з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, вдаватися до підкупу і лицемірства.

Ці герої – антиподи. Хоча обидва молоді гострослови, здатні на сильні почуття, їх соціальний стан (поет – людина з народу, а Бертольдо – лицар, землевласник), їхні погляди на поезію, людей і життя зовсім протилежні. Якщо поет свій дар використовує на користь людям, Бертольдо намагається змусити поета своїм даром служити лише йому. Лицар Бертольдо зневажає людей, в той час як поет їх поважає.

У героїв різні життєві цінності. Для поета найбільшим багатством є поле, небо, синє море і його думки, які скрізь гуляють на волі. Бертольдо віддав би увесь той химерний, таємний світ поезії за справжнє графство й замок.

Різні й риси характеру героїв. Поета характеризує послідовність, рівновага, чесність, доброта, щедрість, він завжди на боці пригноблених, борець з несправедливістю.

Бертольдо імпульсивний, підступний і невдячний. Має звичку грабувати. Він “лихий такий, крий боже”, лякливий, корисливий, практичний, пихатий, упертий, жадібний, бездушний, позбавлений творчої уяви та фантазії, прагматичний.

Іце не весь перелік негативних його рис. Після такої характеристики лицаря стає зрозумілим, що давати йому в дар магічну силу слова не можна. А поет “божа людина”, який “лиха не боїться”, “на крилах думки” лине, “завжди вільний”, навесні оживляє сумну діброву, гордий, стійкий, відданий народові, впевнений у своїх діях і безкорисний – той самий образ, якому небеса можуть довірити словом піднімати народ і вести за собою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Образи-антиподи поеми “Давня казка” – Поет та лицар Бертольдо Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА