Образ Тетяни Ларіної за романом Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Є такі твори в художній літературі, в яких зустріч з героєм осяює душу і сповнює її радістю й тривогою. Таке відчуття дарує нам образ Тетяни Ларіної з роману О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”.
Вона, як шекспірівська Джульєтта, стала символом жіночності, безмежної любові й порядності. Якщо подивитися на історію кохання героїні Пушкіна очима неупередженого читача, то вона може здатися сентиментально-простою: нерозділена любов дівчини, а потім – запізніле прозріння та каяття юнака.
Та за цією фабулою ми відчуваємо возвеличення у вірші

незвичайної особистості (я б сказала – іскри серед попелу). У звичайному селі серед обмежених поміщиків і пригноблених ними бідняків, серед банальних сільських панночок виріс характер яскравий, сильний, здатний на щастя нерозділеного кохання: “Були чужі їй пустотливі розваги”, “Вона любила на балконі стрічати сонце в тишині”, “їй уподобались романи ще з юних літ”.
Поет неначе готує нас до чогось незвичайного, адже недарма він змальовує образ дівчини у контрасті до інших. Змальовує так, що ми розуміємо: Пушкін гаряче любить свою Тетяну, співчуває їй, але не може відвернути біди. І раптом ти теж

починаєш хвилюватися, розуміючи, наскільки прекрасна й беззахисна дівчина у своєму світі!
…Чому – Онєгін? Чому не хтось інший, адже Тетяна росла в оточенні різних поміщицьких родин? Відповідь проста: адже Онєгін – теж незвичайна особистість, яка виділяється на тлі інших. Тетяна підсвідомо розуміє це, тягнеться до нього, розкриваючи серце…
І починається моральний двобій незвичайних сердець: люблячого й холоднокровного. Саме любов возвеличує одне і кидає у прірву інше. Тетяна піднялася над забобонами, перша освідчилася в коханні, подавши разом зі своїм листом серце на довірливо простягнутій долоні. Та Євгеній зневажливо-гордо відводить цю долоню і неначе навідмаш б’є дівчину: “Учіться володіть собою”. Але Тетяна із понівеченими надіями все одно залишається на п’єдесталі свого кохання. А от Онєгін морально падає, і падіння це ускладнюється вбивством Ленського.
Двобій двох сердець закінчується перемогою Тетяни. І це доводять наступні події, у яких змальовується раптова зустріч Онєгіна з Тетяною у будинку її чоловіка. Перед нами – та ж сама Тетяна: “Зберігся в неї рівний тон, смаку хорошого закон”. А ми, неначе німі свідки, розуміємо: це – жінка, що встояла після тяжкого удару долі, приниження, зневіри, поховання дівочої надії.
Чи це тільки здається, що кохання поховане назавжди? Звісно, воно живе і Пушкін це підтверджує:
Хто б слід її на самотині
В цю бистру мить не розгадав!
Хто б Тані бідної в княжні,
Смутної Тані не впізнав!
Але вороття немає…
Так в образі Тетяни ми відкриваємо ще одну рису – вірність родинному обов’язку над вірністю почуттям, збереження власної гідності.
Численні покоління читачок знаходять в героїні риси для наслідування, намагаються бути на неї схожі, вчаться на її вчинках. Я, звісно, погоджуюся з думкою літературознавців, що головним героєм твору є Онєгін. Але особисто для мене такою стала:
Печальна, дика, мовчазлива,
Неначе сарна, полохлива –
Тетяна Ларіна, тому що сам роман я сприймаю як оду коханню, яке не можна зломити ніякими силами людей і обставин. І тільки “душі прекрасні поривання” Тетяни в змозі не дати загинути святому людському почуттю. Почуттю, що втілює саме життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)


Образ Тетяни Ларіної за романом Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Categories: Твори з літератури

Links