Образ повсталого народу у поемі “Гайдамаки”

Тяжке життя, злидні, боротьба за свою власну волю… Ми не знайомі з цими словами краще наших далеких предків. Хіба ми росли в кріпацтві, чи без рідного батька, який міг не повернутися з війни? Такі речі викликають у нас хвилювання та страх і навіть важко уявити собі життя наших предків.

Але ми повинні знати своє минуле, бо кажуть: “Без минулого, немає майбутнього”. Звернувшись до творчості Тараса Шевченка, я прочитав його твір під назвою “Гайдамаки”. У цій поемі творець захоплюючи та хвилюючи описав події 1768р. – часи Гайдамацького

руху. Коліївщина – це народне повстання проти панства, що хотіло мати свої права.

Люди боролись за волю, тому що життя в тяжкому кріпацтві стало нестерпним. Центральним образом цієї поеми є повсталий народ, повстала Україна. До гайдамаків вступали всі, хто хотів кращого життя собі та своїм нащадкам. Тарас Шевченко хотів показати дорогу братам до кращої долі: Сини мої! орли мої! Летіть в Україну, Хоч і лихо зострінеться, Так не на чужині.

Також важливим героєм цього твору був Ярема Галайда. Він був сиротою, але в душі це багатий юнак з добрим серцем, убогий хлопець з вигляду, та володіє найвищими почуттями.

Одним з яких було кохання. Закоханий Ярема був у дочку свого пана – Оксану.

На щастя їхні почуття були взаємними, але їх спіткала нелегка доля. Погані ляхи розлучили молоду пару та вкрали дівчину. Втрата коханої була важкою, але він розумів, що потрібно боротися за волю. Ставши гайдамаком, хлопець вирішив знайти своє кохання. Кожен з повстанців був героєм. Почуття вольного життя було найвищим прагненням. Б’ючись за правду гайдамаки були раді тому, що будували краще життя для синів своїх.

На мою думку, маючи такі хоробрі серця, ми б жили в ідеальному світі, але й тепер ми бачимо сиріт, які благають допомоги. Наші предки зробили все, що могли і ми маємо продовжувати їхню працю. Цим твором Великий Кобзар довів всім, що український народ безсмертний, хіба не так?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Образ повсталого народу у поемі “Гайдамаки”