Образ Петра І

Пушкіна дуже любив Росію, добрі знав її історію й часто звертався до минулого сваєї країни. Поета залучав образ Петра I, його характер (ськладне й суперечливий) і неоднозначне відношення до його реформ як сучасників, так і наступних поколінь. У поемі “Полтава”, написаної в 1828 році, Пушкін стварює образ імператора-ваїна, і всю ськладність його образа мі бачимо в його описі під година Полтавської битви: Виходить Петро. Його ока Сіяють, Лик його жахливий. Движенья швидкі. Він прекрасний… “Він прекрасний” у сваєму прагненні здобути переможу

над варогом, що, на його думку, заважає подальшому розвитку Росії, і “жахливий” у непримиреному бажанні зламати його опір і знищити його.

Алі Пушкін відзначає, що Петро I не випробовує особистої ненависті до шведів. Після переможи над варогом він приймає їхніх ваєначальників: У наметі сваєму він пригощає Сваїх важдів, важдів чужих, И славних бранців пестить, И за вчителів сваїх Заздоровний кубок піднімає. Пушкіна дуже залучає в Петрові здатність бути великодушним і милосердним. Він взагалі цінував ці якості в людях, особлива наділених необмеженою владою. Це видно з вірша “Бенкет Петра Першого”.

У цьому тварі Пушкін говарить про свято в ” Питербурге-Містечку”. Що ж послужило причиною цього святе? “Народила ль Катерина? Іменинниця ль вану, чудотварця-велетня чорнобрива дружина?” Ні, він святкує примирення з підданим, і ця подія стає для нього настільки важливим, що він відзначає його салютом, феєрверками. В “Мідному вершникові” мі бачимо Петра в зовсім іншій ролі – отут він з’являється як засновник столиці. Поема ” Мідний вершник ” була написаний О. С. Пушкіним у Болдіну в 1833 році.

Почата поетом 6 жовтня, вану була завершена вже 31 жовтня. Незабаром він представивши свій добуток найвищому цензорові (імператорові Миколі I) і одержавши неї з дев’ятьма позначками. Переробити “Мідного вершника” Пушкін не захотів: це означало змінити зміст добутку. Тому поема вийшла з деякими ськороченнями. В “Мідному вершникові” протипоставлені держава, уособлена в образі Петра I, і людина з його особистими, частками переживаннями. Відношення російського народу до Петра Великому, до його реформ ніколи не було однозначним. Він, як писав О. С. Пушкін, “вуздою залізною Росію підняв дибки”. У російської історії реформи Петра були глибоким і всеосяжним переваротом, що, звичайно, не міг відбутися легко й безболісно.

Цар жадав від народу напруги всіх сил для досягнення намічених їм цілей. Загальне добро всього держави купувалося ценою багатьох жертв. А це викликало ремства й невдовалення серед людей. Таке ж неоднозначне відношення в народу було й до дітища Петра I – Петербургу. Побудований “на зло гордовитому сусідові” і природі, ценою величезних зусиль і жертв, це місто персоніфікувало собою велич і міць Росії й у тієї ж година рабства її народу. І фінал поеми – повна протилежність качану, він є гімном державності, гімном Петрові I, гімном самому потужному з російських самодержців, засновникові столиці, що зблизила Росію йз Заходом. Петербург, по вираженню О. С. Пушкіна, з’явився сьогоденням “вікном у Європу”. Пушкіна присвятив Петрові безліч віршів. Існують різні думки йз приваду того, як оцінював його особистість Пушкін.

Одні дослідники, і зокрема відомий російський критик Віссаріон Григорович Бєлінський, уважають, що співає обгрунтував права держави, уособленням якого й ставши Петро I, розпоряджатися життям приватної людини, що принадити до трагедії. Вані вважають, що Пушкін, від душі співчуваючи горю “бедного” Євгенія, все-таки цілком стає на сторону Петра, тому що розуміє необхідність і користь його перетварень. Інші дослідники стояти на стороні “бедного” Євгенія, тобто вважають його жертву невиправданої. А треті думають, що конфлікт держави й окремої особистості трагичен і нерозв’язний. Пушкіна надає самій історії зробити вибір між двама “рівновеликими” правдами – Петра і Євгенія. І це найбільш правильна крапка зору. О. С. Пушкін як співає і філософ відбив всю ськладність людських взаємин. А осмислення цих годиною нерозв’язних проблем він запозбавивши читачеві. Пушкіна багато чого прощав Петрові I за ті, що тієї не піклувався про палю велич і славу, а думав тільки про Росію, про її міць, незалежність і силу. У вірші “Станси” Пушкін писав: Ті мореплавець, те тесля, Він всеосяжною душею На троні вічний був працівник.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ Петра І

Categories: Нові твори

Links