Образ Петербурга

Багато великих письменників 19 століття зображували прекрасне місто Петербург, видне місце він займає й у добутках Ф. М. Достоєвського, але він не говорить про його чудові будинки, про красу самого міста, Федір Михайлович як би заглядає усередину бедних будинків, де в жахливих умовах живуть герої його роману “Злочин і покарання”. У добуток ми зустрічаємося із чорними сходами, облитими помиями, дворами – колодязями, що нагадують душогубку, місто облуплених стін, нестерпної духоти й зловонья, це місце, у якому неможливо бути здорових, добрим,

повним сил. Він душить і давить. Письменник ніколи не показує краси Петербурга. Природи майже ні, а якщо й зустрічається, то тільки акцентується її відсутність в інших місцях. Біля природи відбуваються дивні речі: у сні під кущем Раскольникову сниться страшний сон про жорстокість, про загибель безвинної істоти

Особлива увага приділяє Достоєвський не просто опису вбогих умов кімнат, але також звертає увагу на заходи й символічні кольори. Він використовує жовті, зелені й сірі кольори, але взагалі в романі домінує жовтий колір – символ хвороби, убогості, злиденності життя. Жовті шпалери й меблі жовтого кольору

в кімнаті баби – процентщици, желто від постійного пияцтва особа Мармеладова, жовта “схожа на шафу або скриню” коморка Раскольникова, удома пофарбовані в желто – сірий колір. Соня Мармеладова пішла по “жовтому квитку”, жінка – самогубець із жовтою особою

Ці деталі, а також жовчне місто відбивають безвихідну атмосферу існування головних діючих осіб добутку, є провісниками недобрих подій. Однак у романі ми знаходимо й зелений колір, колір “фамільного” Мармеладовского хустки. Ця хустка, як хрест, носить Катерина Іванівна, а після її смерті й Софія Мармеладова. Він персоніфікує й страждання, які випадають на частку його володарок, і їхню спокутну силу. Умираючи, Катерина Іванівна вимовляє: “Бог сам знає як я страждала…” Відправляючись за Раскольниковим, що йде визнаватися в злочині, Соня надягає на голову ця хустка. Вона готова прийняти на себе страждання й надолужити цим провину Радиона. В епілозі, у сцені відродження Раскольникова Соня з’являється все в цій же хустці, що змарніла після хвороби. У цей момент зелений колір – символізує страждання й надії головних героїв роману

Достоєвський у своєму добутку показав місто, у якому зароджується капіталізм, коли люди, що не зуміли пройти через соціальний перелом. Петербург є також і діючою особою роману, співучасником страшного злочину Раскольникова, і свідком його каяття. Отже, можна зробити висновок, що для Достоєвського Петербург – місто вбивства, убогості й людської самітності


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ Петербурга

Categories: Нові твори

Links