Новела Г. Косинки “Мати”: психологізм художньої деталі

Григорій Косинка (теперішнє прізвище – Григорій Стрілець) – видатний новеліст 20-х років. Його новелістичні дебюти в 1920-1922 р. привертали увагу як письменників, так і літературознавців. Основоположник цього жанру В. Стефаник назве його своїм сином. Відповідно світорозумінню й світовідчуванню, Косинка не став слухняним ілюстратором вигаданих владою й критикою перемог революційних ідей у післяжовтневій Україні

Він реально відтворював події, ставився до правлячої ідеології з позицій народної історії й кожну ідею “виводив” з душі

конкретної особистості. Ідучи у своїх художніх узагальненнях від “малого” (деталі) до “великого”, від психології на перший погляд незначного факту до його філософії, талановитий художник слова відкривав драми й трагедії, а не перемоги й тріумфи революції. Елементи психологізму, використовувані письменником, поглиблювали ті щиросердечні зміни, які відбувалися вчеловеке.

Як наслідок, через відчуття й думки окремої людини рельефнее в новелах Г. Косинки проявлялася доля народу й краю, точніше зображувався шлях людства до істини. Новела “Мати” у цьому плані унікальна й неповторна. У центрі уваги

новеліста – одна сім’я. Події, зображені в добутку, відбуваються ввечері, уночі й ранком. У сім’ї бідного селянина вмирає мати. Надій на її порятунок мало. Однак син Андрій, як і інші члени сім’ї, не хочуть миритися з тим, що будинок відвідає смерть. Тому й вирішується привезти лікаря із Зеленозмеевки, хоча надії на порятунок мало. До того ж навколо йдуть бої. Перед від’їздом Андрій просить у матері прощення: Простите мене, мама… Весь сюжет новели побудований в основному на діях, роздумах, певних учинках юнака. І лаконічно реальні картини тієї ночі, начебто квітка у вінок, вплітаються внутрішні монологи, які переповняють душу й серце. Андрій розуміє свій обов’язок перед ненькою. Не дивлячись ні на що, вірить, що встигне привезти лікаря. У лоні ночі – військові сутички: стріляють поляки, німці, більшовики

Багато смертей, але те чужі люди, яких юнак сприймає як ворогів матері. У нього з’являється думка вбити когось тому, що це заважає врятувати мати. У центрі уваги письменника-новеліста – діалектика душі людини, що не перейнявся більшовицькою ідеєю. Для Андрія мати – це найдорожче, це його власний біль. Такому сприйняттю великою мірою сприяють оповідання від першої особи, внутрішні монологи. Настрій юнака заглиблюється динамічними пейзажами як засобами психологічної характеристики

У лаконічних пейзажних картинах об’єднані слуховие й зорові образи: Андрій все бачить і чує. При чому, зауважує те, чого здавалося б, за даних обставин можна й не помітити: “… паляниця із крупинкою солі…”, “… вікна більші й малі”… Дієвість пейзажу, його активна роль досягається, насамперед, використанням фарб. Кілька разів апокалипсичность зображуваного автор подає через нагнітання двох квітів: “…чорне сонце проткнуте багряними-червоними стрілами…”. Яскравим психологічним мовностилістичним засобом у новелі є епітети, метафори, порівняння, персоніфікація, нагромадження дієслів

Епітети використані в описі зовнішності матері, що символізує материнство, персоніфікує вічний спокій і стабільність. Для характеристики поляків – їхньої шинелі мають житні кольори. Внутрішній стан Андрія передано персоніфікованою метафорою “…за селом стогне під копитами земля”. Пейзажний живопис і психологічний аналіз тісно зв’язані між собою й сприяють глибокому розкриттю образа одного з головних героїв, моральний ідеал якого – у складному, суперечливому світі зберегти сім’ю. Важливу роль у новелі зіграє внутрішній монолог, що автор будує за допомогою риторичних питань, окликів, які тривожать душу читача: “Хіба можна було сказати цьому таємному собаці про смерті моєї матері? Хіба можна?”, “Чому моя мати так стисла щільно губи, як і мертвий солдат?”. Одним із психологічних засобів є діалог

Він рухає сюжет новели, наближає бойові дії, які є тлом для найголовнішого для Андрія – тривоги за життя матері, до розуміння головної ідеї новели. Використовуючи прості синтаксичні структури, автор досягає лаконічності оповідання. Майстерність Г. Косинки полягає в тім, що він на прикладі однієї сім’ї розповів про трагічне життя українського селянства й дійшов висновку: тривалі щиросердечні надлами знаходять свій прояв у винятково напружені подіях


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Новела Г. Косинки “Мати”: психологізм художньої деталі

Categories: Нові твори

Links