“Найбільша радість – бути поетом” (за творчістю Лорки)

Тендітна людина із чистим смаглявим обличчям і привабливою усмішкою, він мав якусь дивовижну владу. Де б він не був – до нього йшли, наче до джерела в спекотний день.

Усе навколо нього оживало і здавалося прекрасним. Як і в його віршах, в ньому все було гармонійним і прекрасним. До нього зверталися всі тільки по імені – Федеріко. Людина універсальної обдарованості – поет, драматург, музикант, артист, художник – він щедро роздаровував себе, це був спосіб його життя.

“Найбільша радість – бути поетом. Все інше – дрібниця,

навіть смерть”, – так писав відомий іспанський поет Федеріко Гарсіа Лорка. Його твори насичені яскравими барвами, дзвінкими мелодіями, всіма відтінками людських почуттів. Головна їхня особливість – відчуття повноти життя, яким би воно не було – сумним чи веселим, щасливим чи безнадійним. Скрізь він умів знайти красу.

Збірка Лорки “Канте хондо” є поетичним втіленням народних мелодій. Канте хондо – це одноголосий спів східного характеру, в якому слово і мелодія злиті. Однак поет ніколи не копіював народні пісні, а шукав глибинну сутність і неповторність колориту. У цих віршах-піснях іспанського

поета наче звучить голос Андалузії, передаються світосприйняття і душа народу. Ці вірші сумні, іноді вони нагадують стриманий крик. Як каже поет – “жінку в канте хондо звуть Скорбота”:

Ніхто не розумів, як духмяніють

Магнолії п’янкі – твої коліна.

Ніхто не знав, як мучиш ти зубами

Кохання, незахищене колібрі.

Ця поезія досить складна для розуміння, бо насичена багатою і неоднозначною образністю. Асоціації у поета виникають несподівано і полонять уяву чигача. Кожен з нас бачить у поезії Гарсіа Лорки щось своє, близьке для душі, настрою і взагалі для світосприйняття.

Першою в цій збірці є “Поема циганської сигірії”. Тьмяний передсвітанковий пейзаж, легке погойдування очерету – і в тиші починається “плач гітари”, і коли він досягає найвищої ноти, лунає дзвінке: “А-ай!”. Над горами луною зависає крик, далекий подих смерті торкається облич, і в непевній тиші люди гасять свічки. І наче в чарівному сяйві проходить по землі дівчина із срібним серцем – циганка-сигірія.

Нескінченний чаруючий ритм захоплює нас і несе кудись вдалечінь, туди, де земля і передсвітанкове небо зливається на обрії у непевну тьмяну смугу. Там і зникає сигірія, і лише невиразно окреслюються символи смерті – місяць та Олеандр. Застиглим поглядом дивляться гори, плачуть сліпі дівчата, завмирають останні акорди.

Творчість Федеріко Гарсіа Лорки – чудовий приклад створення цілісного поетичного світлу який підпорядкований таким самим суворим внутрішнім законам, як і закони Природи. Це вільна і химерна логіка казки. Зазнавши в житті і слави, і трагедії, за будь-яких обставин поет умів цінувати кожну мить, подаровану йому долею і наповнювати її глибоким змістом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Найбільша радість – бути поетом” (за творчістю Лорки)

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links