На чому тримається влада Хорхе у романі У. Еко “Ім’я троянди”?
В основі суперечки міх Адельмом (художником маргінальних мініатюр), Венанцієм (перекладачем з арабської і грецької) та Хорхе є думка про те, яку роль в житті людини повинен відігравати сміх. “Венанцій сказав, що навіть у Аристотеля говориться про жарти та словесні ігри як про засоби найкращого пізнання істини і що, отже, сміх не може бути дурною справою, якщо сприяє відновленню істини”. Сміх, словесні ігри, жарти сприймаються як явища одного ряду, які можуть символізувати мистецтво, творчість. Цікаво, що дискусія продовжується і після смерті
Детективне розслідування допомагає відновити її. Хорхе заперечує позитивну роль сміху в житті людини. Він уособлює справжню владу, яка завжди в затінку. Сліпий монах багато років керує життям монастиря, жодне важливе рішення не приймається без його участі, без його згоди. “Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог”, – саме таке розуміння слова охороняє Хорхе. Для нього в слові втілюється божественний закон. “Однак закон може бути встановлений тільки за допомогою страху, якого повне титулування – страх Божий”. Не випадково Хорхе вважається
Чому Хорхе так боїться книги Аристотеля? Хорхе в тексті грецького філософа побачив загрозу встановленому порядку речей, загрозу таємниці Божественного Слова. Він вважав, що сміх дозволяє людині позбавитися страху: “Ця книга могла б посіяти в світі думку, що звільнення від страху перед дияволом – наука”.Бо філософ у своїй праці розкрив таємниці своєрідної гострої зброї – сміху. І коли ці таємниці належать пастирям, вони можуть охороняти закон і тримати в покорі простолюд. Коли ж цією зброєю оволодіє мужик, то “раби почнуть видавати закон”, але в такому випадку всі будуть підкорятися “відсутності усякого закону”. У статті “Середньовіччя вже почалося” У. Еко стверджує: “Влада боїться послаблення церемоніалу і відсутності формального дотримання установлення, або бачить в цьому прагнення зірвати традиційний порядок речей і впровадити новий звичай”.
Отже, головний конфлікт роману полягає в протистоянні Вільгельма та Хорхе. Відбувається боротьба за текст, в якій Вільгельм уособлює інтелігенцію, Хорхе – владу. У. Еко переконаний, що пошук священного тексту відбувається в будь-якому суспільстві. Основна місія цього тексту – поновити загальну базу дискусії, відштовхуючись від якої, можливо було б грати відмінностями та протиставленнями. І таким чином створити культурне поле, яке б вплинуло на загальний культурний рівень усього суспільства. Існує небезпека, що при сильній владі текст буде недосяжний, або взагалі знищений. Тоді будь-яка дискусія в принципі неможлива. Але існує інша загроза, яку передбачив Хорхе: “Однак у той день, коли авторитетом філософа будуть узаконені маргінальні ігри розбещеної уяви, о! В цей день дійсно те, що було маргінальним, побічним, перескочить у середину, а про середину втратиться всяке уявлення”. А це загрожує повним безладом, “спотворенням уже створених, самих священних і найшановніших картин, – о, в цей день і ти, і вся твоя наука, Вільгельме, будете зруйновані”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)