Музикальність фетовского вірша

Я тобі нічого не скажу, И тебе не стривожу нітрохи, И Про те, що я мовчачи повторюю, Не зважуся нізащо натякнути. А. А. Фет Творчість великого поета Панаса Опанасовича Фета ввійшло в історію російської літератури не тільки як чудова поетична спадщина, але і як чудове музичне надбання. Виразність, емоційність і краса фетовского вірша не могла не зацікавити не тільки критиків, але й музикантів. У Росії в середині XIX в. одним із самих популярних пісенних жанрів був, безумовно, романс, що припускає, крім мелодійної музики, гарні й виразні вірші. Хто, як

не Фет, міг запропонувати більший і кращий матеріал для написання настільки щиросердечних і інтимних добутків? Саме тому багато російських композиторів, такі як Рахманінов, Чайковський і інші, звернули свою увагу на вірші А. А. Фета.

Для його поезії характерне зображення глибокого любовного почуття із властивої йому трагічністю, захопленістю й психологичностью. При цьому образи героя й героїні у Фета начисто позбавлені буденності, приземленості, соціально-побутовій визначеності, вони наповнені любов’ю, мелодійністю, особливим тактом: Тільки зустріну посмішку твою Або погляд уловлю твій втішний,

– Не тобі пісня любові я співаю, А твоїй красі ненаглядної. Та й хто краще Фета може зобразити красу, будь те краса коханої або природи? Фетовская Природа наповнена звуками, фарбами, найтоншими, часом невловимими відтінками

Вона одухотворена, вона живе своїм життям: любить і страждає, як: людина. Не даром у багатьох віршах поет явно ототожнює жінку й природу: Одна зірка меж усіма дихає И так тремтить, Вона променем алмазним пышет И говорить… Хто зможе так близько й так невимушено з’єднати внутрішній мир людини, такий складний, такий непередбачений, із прекрасними, часом нереальними картинами великої російської природи? Дуже часто у Фета можна зустріти прояв людських переживань, почуттів, емоцій через мальовничий опис природних явищ

Бура почуттів, що захльостує людини з головою, породжує буру в природі: Шепіт, боязке дыханье, Трелі солов’я, Срібло й колыханье Сонного струмка… Або Учора розсталися ми з тобою. Я був роздертий. – Під мною Морська безодня бушувала, Хвиля кипіла за хвилею И, з гуркотом об берег мій Розбившись у бризи, тікала. Скільки музики в цих рядках! Дійсно, абсолютно вся поезія А. А. Фета наповнена мелодією, особливим ритмом, тактом, його стих ллється, як пісня, що хочеться співати знову й знову. Не відходи від мене, Друг мій, залишися із мною! Не відходи від мене: Мені так втішно з тобою… Ставлячись до поетів “чистого” мистецтва, Фет більшу частину своїх добутків присвятив любові, природі й мистецтву. Тісне переплетення цих мотивів дає нам можливість відчути всю красу, духовність, ліричність почуттів закоханої людини, людини, що безумно любить свою країну, природу, що оточує його мир. Ці почуття вже після смерті поета одержали “нову” життя в знаменитих романсах великих росіян композиторів


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Музикальність фетовского вірша