Мудрість давньогрецьких філософів

Стародавня Греція славилася своїми мислителями. І до наших часів не втратили значення їх праці, не втратили популярності їх окремі вислови.

Серед усіх давньогрецьких філософів найуніверсальнішим був Арістотель. У його творах відображені всі галузі тогочасних знань: логіка, психологія, природознавство, історія, політика, етика, естетика. Арістотель жив у бурхливу епоху, повну жорстоких війн і падіння грецьких міст-держав під натиском Македонії. Батько Арістотеля був лікарем при дворі македонського царя. Учився Арістотель в Афінах, у школі

Платона. На запрошення македонського царя зайняв місце, вихователя царського сина Олександра, майбутнього славетного полководця. Потім повернувся в Афіни і створив свою філософську школу – ліцей, який проіснував кілька століть. Після смерті Олександра Македонського, коли в Афінах активізувався рух за визволення з-під влади Македонії, виїхав і скоро помер.

Кілька його висловлень стали крилатими. Найпопу-лярніший із них філософський: людина – істота суспільна.^ Це вислів із твору “Політика”, у повному, неско-роченому перекладі він звучить так: “Людина – політичне створіння, суспільна’ істота,

суспільна тварина”. Арістотелю приписуються слова, що виражають людську безкомпромісність: Платон – мій друг, а істина – ще більший друг. Вислів відстоює право заперечувати твердження авторитетів, якщо цього вимагає істина. На Арістотеля посилаються, коли кажуть “вибрати менше зло”. У праці Ціцерона “Про обов’язки” сказано: “Слід не лише вибирати із зол найменше, але й добувати з них самих те, що може в них бути хорошого”.

Одним із видатних представників античної діалектики був грецький філософ-матеріаліст Геракліт з Ефесу. Уславився він думкою, яка дійшла до нас у переказі Платона: “Геракліт говорить, що все рухається і ніщо не стоїть, і, уподібнюючи існуюче течії річки, додає, що двічі в одну і ту ж річку увійти неможливо”.

Часто можна почути: треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. У цій короткій формулі викладено два життєвих принципи: життя як служіння високим ідеалам, життя на користь і радість людям, багате подіями, активне життя (їсти, щоб жити) і життя для задоволення власних споживацьких потреб, життя нецікаве, скоріше, просто існування (жити, щоб їсти). Слова ці настільки прості й лаконічні, що, здавалося б, виникли “самі з себе”. Приписуються вони давньогрецькому філософові Сократу. Чому приписуються? Бо встановити достовірність його авторства неможливо. Славетний філософ нічого не писав. Він зібрав велику групу учнів і усно, у живій розмові, суперечці пропагував свої погляди. Він уважав найвищими чеснотами людини вміння стримувати свої пристрасті, а ще хоробрість і справедливість.

Сократ любив повторювати: “Я знаю тільки те,, що нічого не знаю”. Це афоризм людей мудрих і скромних, які знають, що невеличка частинка відомостей про світ, яку людина збере за життя, у порівнянні з океаном пізнаного і ще не пізнаного людиною, дуже мала. Цей вислів популярний і в наш час.

Архімеда Сіракузького ми згадуємо, коли говоримо: “Дайте мені точку опору, і я…”. Архімед дуже пишався своїм відкриттям законів важеля. Він гордовито сказав: “Дайте мені точку опору, і я зсуну Землю”, (За А. Коваль)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мудрість давньогрецьких філософів

Categories: Твори з української літератури

Links