Моє знайомство з “Метаморфозами” Овідія

Моє знайомство з “Метаморфозами” Овідія почалося не із книги, а з оповідання, гарної й сумної. Ще в початковій школі вчителька розповідала нам про походження назв квітів. Дотепер пам’ятаю в її руках ніжно-жовта квітка нарциса з вічно схиленою головою. її подібність у прекрасного юнака, любувався своїм відбиттям, здавалася такий жив і переконливої, що не повірити в неї було неможливо. Голос учительки заворожував, вабив в інший світ, повний чудес, таємниць, перетворень. Пізніше з’явилася книга, сама назва якої й ім’я автора звучали

незрозуміло й загадково. Однак історії чудових перетворень, описані в ній, виявилися яскравими й дуже жив і переконливими, легко запам’ятовувалися. В “Метаморфозах” Овідій використав епізоди з міфів і легенд, об’єднавши їх у зв’язне оповідання про перетворення героїв, починаючи від створення миру й закінчуючи чудесним перетворенням Юлія Цезаря в зірку. Читаючи “Метаморфози” мимоволі переймаєшся загальною ідеєю книги: вічна зміна – це вічне життя, у якому ніщо не зникає безвісти. “Не загине ніщо – повірте! – У великому всесвіті. Різноманітить всі, обновляє свій вид… тому що
все переноситься вічно туди й сюди; але сума всього – стала “.

Описуючи “Чотири століття” людства, Овідій фактично описує боротьбу гармонії з хаосом. І отут міф і казка поступаються місцем філософським міркуванням поета про життя. З настанням залізного епохи “прокинулися гірші людські похилості:

Сором утік, і правда, і вірність, И на їхнє місце негайно з’явилися обмани, підступництво; підступи, насилья прийшло й проклята пристрасть кобладанью.

Останньої покинула землю, “вологу від крові”, богиня справедливості Астрея. Мир поринув у хаос війн, грабежу, загальної ненависті. Що може протиставити цьому людина? Де вихід з тьми? Розповідаючи об різні перетворення, Овідій намагається переконати людей у тім, що ніщо не проходить безвісти: добро й зло, любов і ненависть залишають слід на землі: у квітах і деревах, у назвах морів і рік, у легендах і казках. Прагнення до відновлення, до краси й гармонії має впорядкувати хаос і знову наблизити людство до “золотої епохи”, коли

Не було шоломів, метає; вправ військових не знаючи,

Солодкий вкушали спокій безпечні живучі люди

Історії об чудесне перетворення благочестивих Филемон і Бавкиди, про трагічну долю гордого Икара, про велику силу любові й таланта Пигмалеона змушують задуматися над цінностями, вічно живуть у людях: над любов’ю, мистецтвом, волею й волею. Так я поступово осягав мир чудових перетворень Овідія: від гарної казки мудрим законів буття, до серйозних філософських міркувань про життя. Я впевнений, що не раз ще повернуся до цієї прекрасної книги, іона порадує мене новими відкриттями й знову зачарує своєю поетичною красою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Моє знайомство з “Метаморфозами” Овідія