Моральна й історична оцінка Лермонтовим дій Наполеона

Моральна й історична оцінка Лермонтовим дій Наполеона в ранній ліриці обумовлена моральним самопізнанням і ідеями, які володіли поетом у той період. По Лермонтову, оцінка дій Наполеона визначається, як точно сформулював В. Асмус, не стільки “погодженістю цих дій з абстрактними поняттями й нормами добра й зла, скільки здатністю… реально здійснити задумане, переступити через рису, що відокремлює у звичайному поданні добро від зла. Тільки вольова сила… тільки дійсний успіх вчиненого надають право на зміну моральної оцінки, на проголошення

великим того, що звичайно розцінюється… як лиходійство людьми слабкими, не здатними порушити заборону, здобути перемогу над гальмуючу дію, що розм’якшують волю принципами й заповідями”.

У вірші “Не говори: одним високим…” (1830) Лермонтов прямо заявляє про це. Ще два вірші – “Епітафія Наполеона” (1830) і особливо “Св. Олена” (1831), написане, мабуть, у зв’язку з десятиліттям смерті Наполеона,- піднімають і розвивають тему якогось приречення, долі, якому піддані не тільки прості люди, але й діячі всесвітньо-історичного масштабу, яким в очах Лермонтова був Бонапарт. “…Розглядаючи

Наполеона стосовно людей, серед яких він діяв, як їхню долю або долю,- зауважує В. Асмус,- Лермонтов у той же час підкоряє действование самого Наполеона якійсь долі, над ним вартий і через нього таємниче діючому”.

Поет пропонує ушанувати острів, де закінчив свої дні знаменитий корсиканець. В останньому Лермонтов бачить генія, хоча й переможеного, але все-таки генія, що пролетів, як метеор, над миром і полеглою жертвою віроломства. Доля цього генія, по думці Лермонтова, так само таємнича, як і кінець його.

Для Лермонтова Наполеон Вигнанець похмурий, жертва віроломства И долі примхи сліпий, Загинув, як жив – без предків і потомства, Хоч переможений, але герой! Народився він грою долі випадкової, И пролетів, як бура, повз нас; Він миру далекий був. Усе в ньому було таємницею, День возвишенья – і паденья година!

Лермонтов, як це видно з наступного вірша, мотивує свій захист тіні померлого Наполеона тим, що він був несвідомим свершителем великих історичних цілей:

Так, тінь твою ніхто не гудить, Чоловік долі! ти з людьми, що над тобою доля; Хто знав тебе возвесть, лише той скинути міг: Велике ж ніщо не змінює

У вірші “Св. Олена” Лермонтовим уперше романтично намічена тема, розгорнута пізніше в “Останнім новосіллі”:

Син моря, серед морів твоя могила! От помста за борошна скількох днів! Порочна країна не заслужила, Щоб великий життя закінчило вней.

Коли Бєлінський прочитав “Останнє новосілля”, він був обурений. У листі П. Н. Кудрявцеву критик наступними словами виразив свій настрій: “Жаль думати, що це Лермонтов, а не Хом’яків”. Цю точку зору Бєлінського на лермонтовское вірш, що містить останні відзвуки наполеонівської романтики й подвергшее злому сарказму великий у минулому народ, згодом розділяв Н. Г. Чернишевський. Немає потреби, на наш погляд, знову вертатися до джерел подібних оцінок Бєлінським і Чернишевським лермонтовской інвективи. Це питання у свій час був піднятий і освітлений Б. М. Эйхенбаумом у статті “Літературна позиція Лермонтова”. Як пише дослідник, подібне враження з’явилося в Бєлінського “у зв’язку з тим, що Лермонтов говорить про Францію дуже різко…

Це ж змусило, згодом Чернишевського побачити в цьому вірші пряме відбиття “французоедства”, що систематично розвивалося на сторінках “Московського спостерігача”; він цитує передмову М. Бакунина до “Гімназичних мовлень” Гегеля, надрукованим у цьому журналі (“Французи ніколи не виходили з області довільних міркувань, і все святе, велик і шляхетне в житті впало під ударом сліпого мертвого розуму” та ін.), і містить: “В “Останнім новосіллі” Лермонтов буквально переклав ці слова у вірші”.

Однак Лермонтов не міг би ніяк погодитися із цією передмовою, що містила захист релігії й “законного порядку” від революції. Помилка Бєлінського й Чернишевського у відношенні до “Останнього новосілля” відбулася почасти тому, що його легко було змішати з навколишнім тлом патріотичної лірики, а почасти (і, мабуть, головним чином) тому, що в той час багато віршів Лермонтова ще не були опубліковані й ідеологічних корінь його поглядів і настроїв були неясні”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Моральна й історична оцінка Лермонтовим дій Наполеона

Categories: Твори з української літератури

Links