Мольєр (1622-1673) – КЛАСИЦИЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ

Справжнє ім’я великого французького комедіографа-класициста, якого знає увесь світ під сценічним псевдонімом Мольєр, – Жан-Батіст Покле́н. Дата його народження невідома, тому біографи традиційно вказують день здійснення обряду хрещення – 15 січня 1622 року.

Жан-Батіст з’явився на світ у Парижі в заможній сім’ї майстра з інтер’єру та шпалерника, послугами якого користувалася паризька знать та навіть королівський двір.

Свідчень про те, яким було дитинство Жана-Батіста, не залишилося. Можна припустити, що він допомагав батькові

і оволодів його ремеслом, оскільки хлопця прийняли у гільдію (цехове об’єднання) оббивальників. Приблизно в 1635 році він вступив до Клермунського колежу – найкращого навчального закладу в Парижі, до якого віддавали своїх дітей аристократи й багаті буржуа. Після закінчення колежу Жан-Батіст вивчав право і отримав диплом адвоката.

Несподівано для родини Жан-Батіст серйозно зацікавився акторською професією. Один із біографів пише, що 21-річний Жан-Батіст разом із кількома своїми товаришами грав у любительських трагедійних постановках. У якийсь момент молоді актори наївно вирішили, що можуть конкурувати

з професійними трагіками. Виник задум створити власний Блискучий театр і давати вистави за гроші. Саме тоді Жан-Батіст узяв собі за псевдонім ім’я Мольєр, яке проніс через усе життя.

Невдовзі Блискучий театр обріс боргами, а Мольєр, як неплатник, потрапив до в’язниці. З кредиторами довелося розраховуватися батькові Жана – Батіста, театр припинив своє існування, костюми були розпродані на торгах, а сам розорений юний засновник із частиною своєї трупи у 1645 році подався у мандри провінцією.

У провінції в XVII столітті були популярними мандрівні акторські групи, які виступали на ярмарках, міських площах та в дворянських маєтках. Провінційні актори були добре обізнані з паризьким репертуаром, залюбки ставили столичні комедії і навіть намагалися грати новомодні трагедії, пристосовуючи їх до простих смаків своїх глядачів. До однієї з таких провінційних труп і приєднався Жан-Батіст. Про цей період життя Мольєра відомо дуже мало, ми знаємо, що з 23-річного віку Жан-Батіст, син багатого буржуа, 12 років подорожував містами Франції. У провінції він формувався як драматург, пристосовуючи для своєї групи вже відомі п’єси.

Актори мольєрівської трупи виступали на міських площах і в палацах вельмож. Із часом вони отали доволі популярними, мали гідні заробітки та впливових покровителів. У 1658 році Мольєр як керівник трупи вирішив, що актори набули достатньо сценічного досвіду і тепер для них настав слушний момент повернутися в Париж.

Приїхавши до столиці, Мольєр зі своїми акторами отримав щасливу нагоду представити своє мистецтво юному королю Франції Людовіку XIV. Восени 1658 року трупа Мольєра дала виставу в королівському палаці. Від цього виступу залежала доля усіх акторів. Показаний фарс викликав щирий сміх та захват у короля і його придворних. Це був справжній успіх. Акторам надали в Парижі приміщення, їхні постановки були популярними, а сам керівник театру не тільки виконував головні комічні ролі, здійснював постановки, а й забезпечував успішний репертуар своїм товаришам-акторам.

Глядачі були в захваті від комедій Мольєра, живої мови персонажів, їхніх яскравих характерів, близькості зображуваних подій до повсякденного життя французів. У своїх комедіях, на відміну від популярних тоді фарсів з примітивними кривляннями і копняками, Мольєр порушував проблеми виховання й освіти; висміював скупість, лицемірство, зрадливість та інші вади людського характеру. Мольєр зумів викристалізувати з народного ярмаркового фарсу усе найцінніше і найяскравіше та поєднати із законами високого мистецтва, створивши свій індивідуальний стиль.

Запорукою успіху трупи Мольєра стало й те, що комедіограф не боявся експериментувати. Наприклад, він у деяких п’єсах відмовився від використання віршованої мови, яка сковувала автора і не завжди була доречною в комедіях про простуватих буржуа. Крім того, Мольєр фактично створив новий драматичний жанр – комедію-балет, – ввівши танцювальні номери, що зробило вистави більш видовищними і вишуканими.

Мольєр став основоположником жанру високої комедії, яка має не лише розважальне, а й велике повчальне значення. Це були не просто комедійні побутові замальовки на сучасні теми, а пародії на суспільство і його викривлену мораль. Комедіограф створив узагальнену картину і недоліків людської вдачі, і всього французького суспільства XVII століття. Мольєр дав змогу глядачеві подивитися на себе зі сторони й замислитись: чи не може і моє життя стати приводом до карикатури? Проте автор зображує ці потворні суспільні явища не жахливими і містично-моторошними (як в бароко), а сміши

Ними. Його мета не налякати до смерті своїх глядачів страшними пороками сучасників, а показати уже звичні повсякденні гріхи і грішки через засоби комічного, розкрити огидність і недолугість людських вчинків.

Літературний коментар

“Міщанин-шляхтич”

Ідея цієї комедії була підказана історичною ситуацією, що склалася у тогочасному французькому суспільстві. З метою укріплення королівської влади ще кардинал Рішельє1 проводив політику ослаблення феодальної знаті, яка постійно протистояла монархії і своїми інтригами та міжусобицями виснажувала країну. Внаслідок продуманих рішень Ришельє французька аристократія втратила свої панівні позиції: її усували від політики і ключових державних постів; вона бідніла, а отже зазнавала і морального занепаду.

Одночасно французькі буржуа за допомогою великих грошей почали проникати у вищі кола, купуючи дворянські маєтки, титули, високі посади, одружуючись з нащадками збіднілих аристократичних родів. Але багаті фінансисти і торговці не мали вишуканих манер, говорили простою мовою, не розумілися на мистецтві і не вміли одягатися за аристократичною модою. Усе це ставало приводом для зневажливих насмішок старої знаті над новояв – леними неотесаними дворянами.

1 Рішельє (1585 – 1642) – Арман Жан дю Плессі. З 1622 року кардинал; з 1624 року глава королівської ради при Людовіку XIII, фактичний правитель Франції, видатний державний діяч. Заснував Французьку Академію Мистецтв, сприяв утвердженню класицизму як державної ідеології.

Комедія “Міщанин-шляхтич” була написана у 1670 році. Вона належить до популярної в літературі класицизму комедії характерів, тобто уся дія п’єси відбувається навколо одного героя, який своїм характером і вчинками впливає на розвиток конфлікту у творі, визначає поведінку інших персонажів. Головний герой п’єси – пан Журде́н – багатий буржуа, який маніакально прагне стати аристократом. Для здійснення своєї мети він готовий витратити шалені гроші, навіть зректися предків і віддати доньку за нелюба.

Журден перетворюється на справжнього сімейного тирана, вимагаючи від своїх рідних аристократичного поводження і повного підкорення своїм примхам. Крім того, він – поважна людина, успішний комерсант, глава сім’ї – стає загальним посміховиськом, довірливим простаком, засліпленим лестощами усіх, хто хоче поживитися за його рахунок.

Мольєр не просто висміює Журдена, а викриває суспільне явище: недолугі й безглузді намагання буржуазії наслідувати чужі манери та спосіб життя. Водночас комедіограф підводить нас до висновку, що будь-яка людина, прагнучи сліпо наслідувати чужу поведінку і бути не такою, якою вона є насправді, виглядає карикатурно.

Згідно з класицистичними законами, характер Журдена визначає одна головна риса – безглузда пиха, і одне бажання – стати дворянином. Образ дивака, свідомість якого повністю заполонила безглузда ідея, є традиційним у комедіях Мольєра. Цьому образу (теж традиційно) протиставляються тверезомислячі герої, які, на жаль, не в змозі протистояти забаганкам домашнього тирана і змушені пристосовуватися до його дивацтв (дружина, діти, слуги).

” комедії “Міщанин-шляхтич”, як і в багатьох інших комедіях Мольєра, присутня юна пара, коханню якої загрожують серйозні перешкоди. Журден мріє будь-що віддати свою дочку Люсіль за маркіза, принца чи ще когось, аби з титулом, тому він категорично проти її шлюбу з молодим багатим буржуа Клеонтом. Батько байдужий до почуттів доньки і душевних якостей її обранця лише тому, що Клеонт не має шляхетного походження, не носить напудреної перуки і не вміє вклонятися з підстрибом.

Новими образами, введеними Мольєром в комедіографію, стали образи самих аристократів, до кола яких так прагнув увійти наш впертий буржуа. Зокрема, це дуже ввічливий, з вишуканими манерами граф Дорант, аристократ-злидар, ладний на обман і шахрайство заради вигоди. Хоча цей образ великосвітська публіка зустріла з обуренням, він був цілком типовим для тогочасної Франції.

Мольєр, буржуа за походженням, уважав, що благородство людини не може пов’язуватися лише з її манерами і одягом. Він симпатизує Клеонту, нездатному на підле відступництво від своїх батьків і дідів через їхнє нешляхетне походження. Юнак пишається, що він за званням просто міщанин.

У творах Мольєра часто звучить осуд тиранії: суспільної, майнової, подружньої, батьківської і навіть тиранії моди, тобто усього того, що заважає людині відчувати себе вільною особистістю. В комедії “Міщанин-шляхтич” від моди на дворянство страждає і сам пан Журден. Замість того, щоб спокійно займатися своїми справами, комерцією, насолоджуватися злагодою в родині, він стає причиною сварок і сліз, фактично примушує рідних до обману.

Торкаючись філософських категорій щастя і нещастя, Мольєр протиставляє трагедію і комедію. У трагедії нещастя звалюється на людину зненацька ззовні і не залежить від її волі (війни, смерть, хвороби). У комедії ж, на думку Мольєра, герой сам стає причиною власних негараздів. Тож автор “Міщанина-шляхтича” підводить нас до думки, що щастя і нещастя часто залежать тільки від нас самих.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які були історичні підстави для утвердження класицизму у Франції?

2. Який новий тип громадянина став актуальним для французького суспільства XVII століття?

3. Поясніть сутність головного конфлікту у класицистичній літературі.

4. Що прихильники класицизму запозичили з античного мистецтва? Поясніть, чому класицисти обрали для себе взірцем саме античну літературу.

5. Схарактеризуйте високі та низькі жанри. Назвіть відомі вам класицистичні правила і закони.

6. Розкажіть про особливості мистецтва класицизму. Чим класицизм відрізнявся від ренесансного світогляду, а чим від барокового?

7. Чи погоджуєтеся ви із класицистичним законом, що головне завдання мистецтва виховувати, а не розважати? Відповідь обгрунтуйте.

8. Проведіть паралель між підтримкою митців у добу Августа (Давній Рим) і в часи короля Людовіка XIV (Франція XVII ст.).

9. Розкажіть, чому до середини XVII століття комедійні жанри вважалися низькими жанрами.

10. Доведіть, що Мольєр – творець високої комедії. Прокоментуйте його вислів: “Призначення комедії у тому, щоб розважати людей, виправляючи їх”.

11. Поясніть історичні причини проникнення буржуазії в аристократичні кола. Як, на вашу думку, дворянство ставилося до цього явища? Відповідь обгрунтуйте.

12. Розкажіть, як відбулося становлення Мольєра як актора і драматурга.

13. Поміркуйте, що є подібного у долях Вільяма Шекспіра та Мольєра.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мольєр (1622-1673) – КЛАСИЦИЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links