Містичні мотиви в добутках H. В. Гоголя

1. Фольклор як джерело містичних образів у творчості Гоголя. 2. Погань у збірниках повістей. 3. Містика в повісті “Портрет”. У словниках можна відшукати кілька визначень поняття “містика”, але всі вони сходяться на тім, що під цим словом маються на увазі вірування в іншу реальність, населену надприродними істотами, а також у можливість спілкування з ними людей. Фольклорна традиція різних народів зберегла історії про різних істот інший світу, як добрих і світлих, доброзичливо настроєних стосовно людей, так і злому, ворожих Богові й людям

У добутках Н. В. Гоголя в мир людей проникають в основному злобливі сутності, так ще діють їхні пособники – злі чаклуни й відьми. Лише зрідка людям зустрічаються доброзичливі істоти з інший світу.

І все-таки в добутках письменника злісних вихідців з інший світу куди більше, ніж добрих. Можливо, у подібному “розподілі сил” відбилося насторожене відношення людей до загадкового миру, зіткнення з яким може привести до непередбачених наслідків. У збірнику “Вечора на хуторі біля Диканьки” містичні мотиви звучать практично у всіх повістях, за винятком однієї – “Іван Федорович Шпонька і його

тіточка”. В інших повістях ступінь зіткнення людей з інший світом різна. У повісті “Сорочинская ярмарок” оповідання про таємничу червону світку ще можна порахувати жартом, вдало підхопленої закоханим парубком.

Але адже марновірний козак Солопий Черевик не сумнівається, що нещасливий червоний рукав, на який він раз у раз натикається, не що інше, як рукав від порубаної світки чорта! Однак у цій повісті діє не сама погань, а людська віра в її існування, причому ця “тінь” погані приносить куди більше користі, чим шкоди Помаялся Солопий, перетрясся, але все обійшлася благополучно, його дочка й козак Грицько дістали згоду Черевика на шлюб, а сам він вдало продав привезені на ярмарок товари. Зустріч із русалкою – панночкою, що утопилася через утиски своєї мачухи-відьми – зненацька міняє життя парубка Левко і його улюбленої Ганни. Русалка щедро винагороджує парубка за те, що він допоміг їй відшукати її мачуху. Завдяки могутності утоплениці Левко й Ганна нарешті-те стають чоловіком і дружиною незважаючи на заперечення батька юнака.

У повістях “Зникла грамота”, “Ніч перед Різдвом”, “Зачароване місце” погань досить активна й недружелюбно настроєна стосовно людей. Однак вона не настільки могутня, щоб її не можна було перемогти Можна сказати, що герої повістей “Зникла грамота” і “Зачароване місце” легко відскіпалися. Подшутила над ними нечиста сила, але й відпустила з миром, кожний залишився при своєму. А в повісті “Ніч перед Різдвом” зустріч із чортом для коваля Вакули виявилася навіть корисною – пристрахавши чорта, коваль використовував його як транспортний засіб і виконав доручення своєї примхливої коханої, привіз їй царі-цини черевички. Але в повістях “Вечір напередодні Івана Купала” і “Страшна помста”, а також у повісті “Вий”, що ввійшла в інший збірник, “Миргород”, погань і її помічники – злі чаклуни по-справжньому страшні Ні, навіть не погань ужаснее всього, за винятком, може, моторошного Вия.

Набагато страшнее люди: чаклун Басаврюк і чаклун з повісті “Страшна помста”, що погубила всіх своїх близьких. Та й лиховісний Вий з’являється не просто так. Він приходить до тіла відьми, щоб погубити людини, її що убили.

“Не так страшний чорт, як його малюють”, – говорить розхоже вираження. Дійсно можна погодитися з тим, що у творах Гоголя погань найчастіше не виявляється такий вуж страшної, якщо сама людина її не боїться. Часом вона виглядає навіть досить комічно (згадаємо чорта, посадженого в мішок відьмою Солохою й побитого її сином Вакулою). Набагато страшнее й небезпечніше людина, що сприяє проникненню зла в наш мир… Містичні мотиви звучать і в повісті “Портрет”, що ввійшов у збірник “Петербурзьких повістей”.

Однак у ній вони знаходять ще більш глибокий філософський зміст. Талановитий художник мимоволі стає винуватцем того, що зло проникає в душі людей. Ока лихваря, портрет якого він написав, впливають на людей.

Однак художник не мав дурного наміру, як ті чаклуни, які по власній волі допомагали погані бешкетувати. Зрозумівши, що він накоїв, ця людина випробовує глибоке каяття И сама робота була йому не на радість – він почував щось таємниче й страшне в людині, що будь-що-будь хотів бути відбитим на полотні: “Він кинувся до нього в ноги й молила скінчити портрет, говорячи, що від цього залежить доля його й існування у світі, що він уже торкнув своею кистю його живі риси, що якщо він передасть їх вірно, життя його сверхъестественною силою удержиться в портреті, що він через те не вмре зовсім, що йому потрібно бути присутнім у світі. Батько мій відчув жах від таких слів…

“. Як отут не згадати про моторошний, мертвущий погляд Вия! Ким, справді, був цей лихвар? На це питання Гоголь не дає прямої відповіді.

Художник, що написав портрет і в каятті сделавшийся ченцем, так говорить про цьому своєму синові: “Донині не можу зрозуміти, що був той дивний образ, з якого я написав зображення. Це було, точно, якесь диявольського явище… я з відразою писав його… “. Так, ока зображеного на портреті лихваря стали свого роду дверима, через які в мир людей входило зло: і художник, що необачно дозволив цим дверям залишатися відкритими, просить свого сина, якщо представиться можливість, знищити лиховісне зображення, перекрити шлях злій марі, що калічить людські душі й долі.

Однак зло, проникнувши в мир людей, не хоче його залишати: дивний портрет зненацька зникає із залу, де проводиться аукціон, і син виявляється не має змоги виконати волю свого батька. Яких ще лих накоїть лиховісний погляд?.. Отже, можна підбити підсумок всьому вищесказаному. Інтерес Гоголя до містики безсумнівний: письменник неодноразово розробляв сюжети, у яких значне місце відведене нечистій силі і її помічникам.

Гоголь показав і різні результати від зіткнення людини з надприродними силами – від цілком нешкідливого жарту до страшної трагедії, при цьому підкресливши й роль людського фактора в діяльності вихідців з інший світу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Містичні мотиви в добутках H. В. Гоголя