Міркування: Метал: ложка, ліжко, цебро

Це вже зараз куди не кинь погляд – метал: ложка, ліжко, цебро… А ще відносно недавно, особливо в сільській місцевості, господарські предмети виготовляли переважно з дерева. Усюди в будинках і біля колодязів зустрічалися дерев’яні цебра, перетягнені не тільки металевими, а почасти й ліщиновими обручами. Вода в таких посудинах довго зберігала прохолодь, природні смакові якості. Робили їхній здебільшого із сосни. З її не тільки цебра робили, але й добротні будинки будували. Облюбувавши зручне місце, хазяїн починав обзаводитися житлом.

Будівельним матеріалом переважно були соснові плахи, оскільки саме це дерево легко піддавалося ручній обробці, зберігало тепло й не псувалося. Декількох таких плах вистачало, щоб звести зруб. Ті, що тонше дерева йшли на крокви, дошками викладали бічні стіни, слали стелю й підлога, робили дах

Майже всю домашню начинку також виготовляли із сосни – полку для посуду, вішалку, лави, діжку, навіть поріг

У новому тесовому будинку народжувалися діти, хазяї обзаводилися всіма необхідними пожитками, у тому числі й скринею, без якого не обходилася жодна сім’я. У ньому зберігали святковий і ритуальний одяг, інші речі

побутового призначення; при потребі його використали як стіл, а почасти і як ліжко. Дівчина, що виходила заміж, обов’язково повинна була одержати від батьків як придане традиційна скриня. Народні майстри виготовляли їх переважно із соснових дощок, тому що саме це дерево найкраще оберігало пожитки від моли

А що вже говорити про господарські приналежності!

Цебра, діжки, усякі барила, посудини для зберігання борошна, маслоробки й т. п. Все це виготовлялося із соснового дерева

Пригадується дитинство, рідна домівка. Надворі панує глибока осінь із прозорими заморозками. Батько, нагостривши сокиру, говорив: “Пішли, допоможеш мені дошки бити!” Сушилися дошки кілька днів, і наш будинок пахнув живицею. Хто заходив, говорив з подивом: “Ах, гарне ж яке повітря у вас…”

Поки сохнули дошки, батько з дубових дощок робив заготівлі для денець. І от наступав час стругати дошки. Посередині вдома влаштовували спеціальний верстат, і, по черзі міняючи різні форми рубанків, батько робив півовальної форми дошки. Спалюючи в лежанці скручені спіралями купи стружки, розпарювали ліщинові дубци для обручів

Особливо заморочливим було робити посудини. Прикладали дошку до дошки, і на наших очах утворювалося коритце. Але якщо хоч на секунду зазівався, усе розвалювалося. Батько гнівався, наказував “не ловити ворон”. І скільки радості було, коли посудина, тісно затиснений дерев’яним обручем, знаходив правильну форму. Він кілька разів обходив його, дивився, чи не причаїлася десь щілина, постукував молотком. “Гуде як дзенькіт, – посміхався, – тепер можна й денце вставляти…”

У господарстві дерев’яний посуд був найпершою необхідністю. У діжках і різних посудинах зберігали борошно, сіль, квасили капусту й огірки, цебра використали як годівниці для своїх тварин, у барилах ховали мед, наливку, носили в поле воду. Всі ці вироби виготовляли переважно із сосни


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Міркування: Метал: ложка, ліжко, цебро

Categories: Нові твори

Links