Міркування: Без творчості немає життя

На Малій садовій вулиці, проти нинішнього Будинку радіо, є великий будинок. По обох сторони масивних дверей – безліч дощок, що вказують на ряд установ, які зараз містяться тут. До 1917 гола весь цей будинок і з’єднаний з ним вихідний на Італійську вулицю особняк Шувалова, побудований у середині 18-го століття по проекті архітектора С. І. Чевакинского, займав департамент міністерства юстиції. Сюди, у перше розпорядницьке відділення, і був призначений Петро Чайковський відразу після закінчення училища. Згодом його зробили в колезькі асессори,

а потім, у надвірні радники

Петро Ілліч служив в “Столі прохань” і становив доповіді й проети рішень. Справи, який доводилося займатися Чайковському, минулого, головним чином, селянські, ними взагалі тоді завалили міністерство

В 1861 році була проведена селянська реформа, скасоване кріпосне право

“У неділю оголошена воля. Я навмисно ходив у парафіяльну церкву, щоб бачити враження, що маніфест зробить на мужичков,”- писав Чайковський сестрі

…Наступав вечір, кінчалися службовий годинник, і Чайковський ставав світським парубком. Прогулянки по Невському й Літньому саду, ресторани й зустрічі

зі знайомими. Він бував в Італійській опері й на французьких спектаклях у Михайлівськім театрі ; відвідував Александринку, там ішли п’єси класичного репертуару й водевілі за участю Каратигина, Мартинова, Самоймова.

До січня 1859 року на місці теперішнього Маріїнського театру був будинок із круглою ареною й великою сценою – Театр-цирк, як його називали. Отут ішли й п’єси й кінні подання, показувалося джигітування з рушничною пальбою, виступали акробати. Після пожежі на місці театру-цирку був вибудуваний і в 1860 році відкритий Маріїнський імператорський театр, де крім опер ставилися й балети, а іноді й драматичні спектаклі

Напроти нього, там, де зараз будинок консерваторії, містився Великий театр. Тут ішла в основному італійська, а іноді й російська опера

Від свого двоюрідного брата Чайковський довідався, що існують класи теорії музики. “Я негайно відправився й записався слухачем у професора Н. І. Заремби.

Отже, Петро Ілліч Чайковський став відвідувати класи Російського музичного суспільства (РМО), які містилися в нижньому поверсі лівого крила Михайлівського палацу (там, де тепер Росіянин музей).

Перший час Чайковський займався в класах досить недбало. На легкодумство парубка звернув увагу Антон Григорович Рубинштейн. Розповідають, що він поговорив з молодим музикантом досить рішуче й запропонував Чайковському “або вчитися ретельно або покинути класи”. З того дня Петро Ілліч почав займатися з більшою завзятістю, що не залишало його все життя

8 вересня 1862 року в Петербурзі відкрилася консерваторія ( у той час вона називалася музичним училищем ). Одним з перших учнів став Петро Чайковський, що вирішив остаточно присвятити себе музиці, на що його дядько, Петро Петрович відреагував так :”А Петя-то Петя! Який сором! Юриспруденцію на гудок проміняв!”

У консерваторії він займається в А. Рубинштейна (твір і інструментування), у Н. Заремби (контрапункт і форми), одночасно навчається грі на флейті в знаменитого в той час Чезаре Чирарде й на органі в Генріха Штилю

До останнього часу вважалося, що не існує тепер будинку, де відкрилася перша російська консерваторія, немає навіть зображення його ; не вдалося знайти це зображення ні в Петербурзі, ні в Домі-музеї Чайковського в Клині, ні в архівах – словом, ніде. Було лише відомо, що перша російська консерваторія містилася в одному із флігелів Демидовского будинку, що перебуває в Демидовом Провулку ( тепер провулок Гривцова ).

Читаємо спогаду композитора-сучасника Чайковського: ” Я був на відкритті. Сім або вісім кімнат у будинку Димидова на розі Мийки й Демидовского провулка становили все приміщення й служили класами для гри на фортепіано, на струнних інструментах і для співу “.

Читаємо в іншім місці: “В одному із флігелів будинку Демидова…містився Англійський клуб на розі Мийки й Демидовского провулка. У цьому ж будинку згодом відкрилися перші курси заснованої Антоном Григоровичем Рубинштейном консерваторії. Нині ці флігелі не існують : на їхньому місці спорудять новим власником великий будинок “. Значить цього флігеля вже немає.

Отже, в 1861 році, будучи чиновником Міністерства юстиції, Чайковський подає заяву в дирекцію РМО про прийом до консерваторії, що відкрилася, і восени 1862 року він стає її учнем. Протягом року Петро Ілліч сполучав службу в міністерстві й музикаль-

Ние заняття, але вже в травні 1863 року він відмовився від жалування й штатного місця, але залишився “приліченим до міністерства” , тобто він міг повернутися в посаду при необхідності

Тієї ж навесні Ілля Петрович змушений був залишити посаду директора Технологічного інституту й Гірської школи через студентські безладдя, що почалися. Матеріальне становище сім’ї стало тепер досить стиснутим. Довелося покинути директорські аппартаменти при інституті й переїхати в маленьку квартирку на розі Заміського проспекту й Лештукова провулка ( провулок Джамбула ), у будинок №16 і жити на пенсію

Петрові Іллічеві довелося багато часу витрачати на те, щоб заробити хоч скільки-небудь, даючи уроки музики – рояля й теорії, акомпануючи співакам і т. д. Потрібно відзначити, що тоді в молодого композитора не зауважували особливого таланта, йому навіть говорили, що він погано знає музику

Музичні пізнання Чайковського в цей час, мало сказати. Обмежено, але для людини, що решили спеціально присвятити себе музиці, явно недостатні. Потрібно пошукати в історії музики приклад “видатного композитора, що почав так феноменально пізно. Саме собою зрозуміло, що знання його швидко росли…” Однак після одержання диплома він читає суворий убивчий вирок критика Ц. А. Кюи: ” Консерваторський композитор м. Чайковський зовсім слабшав “.

Один час Чайковський ” досить сносно грав на флейті, – згадував Г. Ларош. – Він був учнем знаменитого Чирарде”. Він брав участь в учнівському оркестрі до якості флейтиста

В 1863 році учнівські концерти перенесли із залу Шляхетних зборів (Невський ін. буд. 15, де тепер кінотеатр “Барикада” ) у будинок Міської Думи. “Учнівські вечори по вівторках залучали публіку ще більше колишнього : у залі був тісно й душ-

Але…Спізнілої доводилося стояти. Однак, ніхто не нарікав, тому що вечора були безкоштовними

Крім своїх учнівських добутків, так званих, домашніх завдань, композитор створює свої перші музичні добутки – “Пісня Земфіри” і “Характерні танці” для симфонічного оркестру. Прем’єра “Характерних танців відбулася 30 серпня 1865 року в Павловском вокзалі, або, як його тоді називали, курзалі, під керуванням Иоганна Штрауса.

Добуток мав успіх і був добре прийнятий публікою. Тим часом, незважаючи на успіх у пізнанні музичного мистецтва, матеріальні проблеми Чайковського не кінчалися

До закінчення консерваторського курсу Петрові Чайковському був замовлений великий твір. В архіві клинского Дому-музею зберігається протокол від 12 жовтня 1865 року про” доручення учням старшого класу Чайковському й Рибасову із пред’явленням на публічний іспит на диплом цього 1865 року кантати із супроводом оркестру на оду Шиллера “На радість”.

Чайковський одержав диплом на звання вільного художника й…срібну медаль

Ще у вересні в Петербург приїжджає майбутній директор Московської консерваторії Микола Григорович Рубинштейн у пошуках викладача теорії музики. Вирішили запросити кого-небудь із окончивших Петербурзьку консерваторію й зупинилися на Чайковському

И от у січні 1866 року Чайковський їде з Петербурга, похмурої царської резиденції, міста свого дитинства і юності, міста величної Неви, Літнього саду, міста Пушкіна й “Пікової дами”.

Отже, з початку 1866 року Петро Ілліч Чайковський став викладачем Московської консерваторії. “Молодий, з миловидними, майже гарними рисами й глибоким поглядом гарних темних очей, з пишними недбало зачесаними волоссями, з дивовижною русявою борідкою”. “У звертанні з учнями Петро Ілліч був дивно м’який, делікатний і терплячий…Викладу Чайковського, його зауваження й виправлення були чудово ясні, стислі й удобопонятни…Різні правила він любив ілюструвати посиланнями на Глинку й Моцарта. Як учитель він був симпатичним, діловим і сумлінним”. Таким залишився він у пам’яті своїх учнів по класі гармонії, оркестровки й композиції піаніста Ростислава Геники й скрипаля Олександра Литвинова. Викладав він у консерваторії 12 літ


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Міркування: Без творчості немає життя

Categories: Шкільні твори

Links