Мій друг

Кажуть, що найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрос­ті, – це дружба. І з цим не можна не погодитись. Адже вірний друг готовий ра­зом з тобою плакати і сміятись, здобувати і втрачати. Він пробачить усе і все зрозуміє, а коли знадобиться, обов’язково підтримає і допоможе, залишиться поряд, коли всі відвернуться і на якусь мить зроблять вигляд, що тебе просто не існує. Справжній друг буде з тобою, навіть якщо й не поділяє твоїх поглядів.

Я вважаю себе щасливою людиною, бо в моєму житті з’явилася така людина. З’явилася дуже

давно, проте кожного дня мені відкриваються все нові й нові грані цієї неповторної особистості, і здається, що познайомилися ми тільки вчора.

Мій друг – людина відверта, здатна не лише похвалити і підтримати, коли я правий, а й указати на помилки. Іноді я ображаюсь, проте через деякий час розумію, що Артем (саме так звуть мого друга) був правий. А нещодавно натрапив у журналі на статтю, де порушувалась тема дружби. Мене дуже вразив вислів Марка Твена про те, що саме справжній друг буде з тобою, коли ти не правий. А ко­ли ти правий, тоді всякий буде з тобою. І дійсно, справжня дружба об’єднує якраз тих людей, які здатні

побачити і оцінити недоліки одне одного, вчасно вказати на них, примусивши таким чином шукати нелегкі шляхи до самовдосконалення.

Артем – гарний хлопець. Так вважає більша частина дівчат, що навчаються у нашому класі. Нещодавно я помітив, що мій друг дуже змінився. Став мовчазний, розгублений, пропустив навіть декілька додаткових занять з математики. На будь-які мої спроби поговорити про це він реагував дуже емоційно, махав рукою, важко зітхав і мовчки йшов додому. Я здогадувався, у чому річ, проте ні­чого не міг вдіяти, не поговоривши з Артемом.

Нарешті між нами відбулася відверта розмова. Мій друг, червоніючи і ніяковіючи, розповів, що закохався в мою сусідку по парті. Того вечора він відкрив переді мною свою душу. Я дізнався, що Артем уже давно закоханий, та не може освідчитися дівчині, бо вважає, що вона мені теж подобається. Так, моя сусідка дуже хороша дівчина і для когось, я переконаний, справжня подруга. Вона дій­сно подобається мені. Ми по-товариськи спілкуємося у класі. Іноді я теж думаю, що закоханий у неї. Тож як бути? Невже почуття до однієї дівчини стануть тим каменем, що розіб’є нашу багаторічну дружбу? Тільки тепер я зрозумів, чому Артем так довго не наважувався розповісти мені про це. Ми опинилися перед нелегким вибором, проте вирішили, що обирати все одно буде дівчина. І яким би не був її вибір, ми сприймемо його достойно.

Наступного дня ми з Артемом відважилися відверто поговорити з одноклас­ницею. Та яким же було наше здивування, коли ми, йдучи до школи й повторюючи слова, які незабаром повинні були пролунати з наших вуст, побачили нашу однокласницю. Вона йшла нам назустріч з хлопцем, що навчається в паралельному класі. Він тримав її за руку, а вона щиро й радісно посміхалася йому.

Ми подивилися один на одного й голосно розсміялися. Так закінчилася ця історія кохання. Проте попереду на нас чекає ще багато випробувань. І мені б дуже хотілося, щоб ми їх подолали достойно й на все життя залишилися вірними друзями. Тоді б і ми, і ті, хто будуть іти по життю разом із нами, були щасли­вими людьми.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мій друг

Categories: Твори на вільні теми

Links