Мігель де Сервантес Сааведра: людина і митець

1. Страдницька доля Сервантеса. (Доля начебто свідомо повстала проти цієї людини від самого народження. Злидні переслідували його протягом усьо­го житія. Поранення, яке сталося у морській битві, зробило його інвалідом. П’ятирічний полон в Алжирі: Несправедливе ув’язнення. Слава прийшла до нього в 60 років, коли він був “старим со. лдатом, гідальго, бідняком”. Але по­при усілякі негаразди Сервантес не втратив гостроти розуму, життєлюбства, оптимізму, любові до людей.)

2. Дитячі роки. (Народився Сервантес 29 вересня 1547 р. у містечку Алькала

да Енарес у збіднілій дворянській сім’ї. Його батьками були Родріго де Сервантес, лікар, що мандрував країною у пошуках заробітку, та Леонора де Кортинас.)

3. Освіта. (Десятилітнім підлітком Мігель вступив до Колегії єзуїтів у м. Валья – долід, а закінчив освіту у Мадриді у відомого мадридського педагога-гуманіста

Хуана Лопеса де Ойоси, який пізніше став його хрещеним батьком у літери турі.)

4. Служба у мадридського кардинала Аквавіви. (Завдяки своїм знанням Серван­тес потрапляє на службу до папського посла Джуліо Аквавіви. Разом з ним Сервантес 1569 року залишив Мадрид і відбув до Риму. Там він мав

змогу ви­вчати італійську мову, знайомитися з культурою італійського Відродження.)

5. Служба в іспанській гвардії. (Захоплений патріотичними почуттями узя ти участь у відсічі турецькій агресії, Мігель 1570 року іде служити до іспан­ської гвардії, яка на той час перебувала в Італії і де служив його брат Родріго Майбутній письменник виявився мужнім, хоробрим солдатом, став учасни­ком відомої морської битви біля о. Лепанто (1571), коли об’єднані іспансько італійські сили розгромили турецький флот. Під час цієї битви Сервантес був тяжко поранений, цілий рік лікувався, але його ліва рука залишилася паралі­зованою назавжди. Після лікування він бере участь у морській битві поблизу Наварина (1572), потім у складі експедиційного корпусу вирушає до Північної Африки для укріплення фортець. 1573 року разом з полком повертається до Італії, несе службу спочатку на Сардинії, а згодом у Неаполі.)

6. Довгий шлях додому. (1575 року Сервантес залишає військову службу і разом з братом вирішує повернутися додому. Та біля берегів Франції галеру “Сон­це”, на якій вони відпливли з Неаполя, захопили пірати і всіх полонених про­дали у рабство в Алжир. У Сервантеса були з собою рекомендаційні листи на ім’я іспанського короля Філіпа 11, які давали надію на одержання королівської пенсії та гарної посади. Саме ці листи і ввели в оману правителя Алжиру, який вирішив, шо перед ним поважна особа, й призначив за нього високий ви­куп – 500 золотих ескудо. П’ять років родина Сервантеса збирала цю суму й нарешті викупила бранця з полону.)

7. Безрадісне повернення на батьківщину. (Батьківщина зустріла Сервантеса без­радісно. Як з’ясувалося, усім, окрім його рідних, було байдуже, як живеться заслуженому ветеранові. На мізерні гроші він змушений був годувати велику родину, яка на той час вкрай зубожіла. Почалися пошуки місця служби. Спо­чатку Сервантес – комісар по заготівлях для “Непереможної Армади”, потім збирач податків.)

8. Літературна творчість. (Перші вірші Сервантеса були опубліковані 1568 року, ще до його служби в гвардії. Після повернення із полону побачили світ роман “Галатея”, драма “Алжирське життя”, трагедія “Нумансія”, у 90-ті роки ство­рено близько 30 п’єс, більшість із яких не збереглася, 1605 року вийшла перша частина роману “Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський”, потім – збірка “Повчальні новели” (1613), сатирична поема “Мандрівка на Парнас” (1614), друга частина роману “Дон Кіхот” і збірка “Вісім комедій та вісім інтерме­дій” (1615), 1617 року, уже після смерті письменника, – авантюрний роман “Персилес і Сихізмунд”. Як бачимо, літературна спадщина митця різнобічна.)

9. Історія створення найелаветнішої книги Сервантеса. (Головний твір свого життя Сервантес почав писати 1605 року у в’язниці, куди потрапив за неспра­ведливим звинуваченням у казнокрадстві. І хоча помилка була очевидною, Сервантес не поспішав подати прохання про перегляд справи. Вперше у нього з’явилася нагода спокійно попрацювати над романом. Задуманий він був як пародія на лицарські романи низької художньої якості, якими на той час захо­плювалася Іспанія. Роман “Дон Кіхот” викликав нечуваний інтерес у читачів. Через 10 років після виходу у світ першої частини роману Сервантес написав другий том “Дон Кіхота”.)

10. Останні роки життя Сервантеса. (Роман “Дон Кіхот” здобув Ссрвантесу світо­ву славу, яка, на жаль, не змінила ні його матеріального становища, ні став­лення до письменника офіційної Іспанії та її літературних кіл. Останні роки

Сервантеса були надто важкими. Здоров’я його погіршилося, він тяжко пере­жив загибель брата Родріго, смерть обох сестер. Помер письменник 23 квітня 1616 року. Похований на монастирському цвинтарі у Мадриді. Окремої моги­ли Сервантеса немає. Так скінчилося багатостраждальне, але сповнене гіднос­ті й величі життя письменника.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мігель де Сервантес Сааведра: людина і митець

Categories: Шкільні твори

Links