Міф і міфологічна література XX століття

Однією йз найважливіших тенденцій літературного процесу XX століття є використання міфів та міфологічних мотивів у художній Творчості, Звернення до міфу знаходить різне художнє втілення в письменників першої половини XX століття й у новітній прозі 1960- 90-х років. У літературі XX століття можна виокремити різноманітні вияви художнього пошуку: створення універсального міфу, що дозволяє осягнути умови людського існування в сучасному світі (Т. Манн, У. Голдінг), осмислити реальність крізь призму міфологізованої свідомості (Г. Гарсіа Маркес), іронічне

використання міфологічних мотивів (М. Кундера) тощо. Алі за різними тенденціями звертання до міфу в сучасній літературі можна простежити ті ж саме прагнення, що й у митців Давньої Греції: через зображення боротьби людини досягти її духовного очищення, катарсису; прагнення усвідомити законі людського життя з позицій вічності, відкрити загальні законі буття й свідомості. Таким чином, міф можна вважати основоположним структурним і смислотворчим елементом сучасного роману

Отже, позначка курсу полягає в прагненні цілісного прочитання міфологічної традиції в літературі XX століття, аналізі найприкметніших художніх

явищ, що інтерпретують міф з позицій творчого мислення новітньої епохи.

Проблема міфу – одна з ключових у літературознавстві. Інтерес до міфологічних сюжетів у прозі, поезії, драматургії XX століття. Роль міфологічних образів залежно від години, творчих тенденцій та літературних напрямів. Свідоме уплітання в текст античних і християнських мотивів, елементів міфологізму, а також створення нових міфів та поетичних символів. “Відродження” міфу в літературі XX століття як “вічно живого витоку” (Ф. Ніцше, А. Бергсон). Вплив творчого досвіду Р. Вагнера, психоаналізу 3. Фрейда й К. Г. Юнга, а також нових етнологічних теорій Дж. Фрейзера, Б. Маліновського, Е. Кассірера. Теоретичне осмислення поняття “міф” Є. Мелетинським: історична епоха та міфологічний сюжет. Актуалізація поняття “міф” поряд з його наскрізним абстрагуванням. Міфологічні алюзії та джерела нової міфології (В. Сокир).

Міфологічні мотиви в п’єсі Ж. Жироду “Троянської війни не буде” (1935). Основа твору – міф про Троянську війну. Актуальні проблеми першої половини XX століття (наскрізна тема Другої світової війни).

П’єса Ю. О’ніла “Жалоба личить Електрі” (1931). Прийоми створення сучасної трагедії, її зв’язок з античним праобразом. Побудова драми: імена персонажів (Орест – Орин, Клитемнестра – Христина), наявність своєрідного хору (сусіди), паралелізм основних сюжетних ситуацій тощо. Відтворення класичного сюжету в дусі сучасних психологічних напрямів – зіткнення таємних, несвідомих імпульсів з нормами пуританської моралі.

Творчість Т. Манна. Реалізм першої половини XX століття, його філософське наповнення. Міфологічне початок як новий рівень осмислення дійсності, що дозволяє усвідомити законі людського буття. “Чарівна гора” Т. Манна – авторський міф про людину, життєві випробування. Паралель з німецькою легендою про лицаря Тангейзера, що потрапив до гроту богині й де він провів 7 років. Головний герой Ганс як сучасний лицар, який потрапляє в специфічний світ і проходити випробування різними філософськими концепціями. Міфологічний мотив повернення героя

Роман “Йосип та його брати”. Міф як засіб, що розвінчує ідеологію свого години. Антифашистські мотиви роману. Розвінчання “міфів гітлерівської ідеології”, ідея появи “надзвичайних людей” (образ Йосипа Прекрасного).

Роман “Уліс” Дж. Джойса. Роман як складний система образівсимволів. Герої Джойса – сучасне втілення гомерівських персонажів. Авторська трансформація й пародія міфу про Одіссея, пародіювання міфічних персонажів. Зв’язок 18 епізодів роману з певним епізодом “Одіссеї”: сюжетні, тематичні, смислові паралелі. Прототипи в поемі Гомера: Блум – Одіссей (Уліс), Стівен – Телемак, Моллі – Пенелопа. Ідея колообігу життя (всі повторюється у світі, змінюються тільки імена). “Уліс” – алегорія історії людства, ле в символічній формі автор відтворює існування людини хаотичному світі.

Роль міфу в “магічному реалізмі”. Творчість представиків “магічного реалізму” (А. Карпент’єр, „Ж. Амаду, Гарсіа Маркес, М. Варгас Льоса, М. Астуріас), у яких міф виступає основою твору. Принцип універсальності образів створення загальної моделі буття. Роман Г. Гарсіа Маркеса “Сто років самотності” як класичний зразок “магічного реалізму”. Відтворення в романі історії Колумбії та всієї Латинської Америки. Вплив індіанського та негритянського фольклору. Філософські проблеми людського буття, сенсу життя, призначення людини. Біблійні мотиви роману (Буендіа, і Урсула нагадують Адама і Єву, а весь рід Буендіа символізує людство), казкові сюжети, міфологіиний мотив забуття тощо. Художня фіксація багатовікової еволюції особистості. Думка про приреченість людства внаслідок втрати творчого початку. Намагання за допомогою міфу осмислити історичний досвід людства в широкому міфологічному й культурному контексті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Міф і міфологічна література XX століття

Categories: Нові твори

Links