Ми сміємося – отже, живемо (за творчістю Є. Дударя)

Цікаво, коли людина навчилася сміятися? Мабуть, раніше, ніж почала говорити. Бо сміх – це прояв радості, задоволення. А для того, щоб радіти, мені зда­сться, не обов’язково уміти говорити. Але це лише моє припущення, а ось достеменно відомо, що стародавні римляни вважали посмішку лікарським засобом. Вони запевняли, що за допомогою посмішки можна вилікувати тяжку хворобу. Сучасна медицина довела правильність цього твердження. Досліди показали, що посмішка сприяє виробленню в організмі людини гормона радості, який зміцнює її імунітет. Навіть

є припущення, що сміх подовжує життя людини. Сміх впливає не лише на фізичний стан людини, а й на її душу. Леся Українка говорила: “Щоб не плакать, я сміялась”. Звичайно ж, вона мала на увазі плач від фізичного болю, але часто людина плаче через біль душевний. Вилікувати його можна добрим словом або веселою розповіддю, анекдотом, байкою.

Гумор і сміх рятує цілі народи. Наприклад, скільки нещасть і горя пережили ми, українці. Серед них національні і громадянські війни, неврожайні роки, го­лод, злидні, брехня, несправедливість… Чи можна було все це пережити і зали­шитися життєлюбами, якби ми не вміли сміятися

з себе, зі своїх проблем, вад? Сміх – це зброя. Але нею треба вміти користуватися. Бо якщо невдало пожар­тувати, можна завдати душевної рани і навпаки – врятувати людину.

Майстром своєї справи можна назвати відомого українського гумориста Єв­гена Дударя. Письменник з раннього дитинства вирізнявся тонким почуттям гумору. Згадуючи той час, він говорив: “Писати почав змалечку. І одразу сміш­но”. У творчому і повсякденному житті Євген Михайлович керується девізом: “Сміх врятує світ”. І ось уже декілька століть поспіль гуморист, не покладаючи пера, рятує світ. Змінюється час, і разом з ним змінюється тематика творів.

У сатиричній оповідці “Слон і мухи” автор висміює безглуздість досліджень деяких науковців, зображує псевдонаукову суперечку, яка не дає ніякої користі суспільству. Такі наукові працівники лише розбазарюють державні кошти, які можна було б віддати на корисну справу. А ще він засуджує невдячність де­яких людей.

Оповідка “Лісова казка” піднімає актуальні екологічні проблеми. Автор показує, що людина бездумно знищує природу, бо не хоче вступати в конфлікт з бюрократичною системою. Саме наявність розгалуженого бюрократичного апарату заважає правильно господарювати, навіть якщо людина – гарний ке­рівник. Ведмідь був саме таким, бо після знищення лісу він говорить: “Мобілізуємося, розкорчуємо пеньки та й візьмемося за землеробство”.

Зовсім інші проблеми піднімає гуморист у оповіданні “Червона шапочка”. Він викриває хвороби сучасності: пияцтво, паління, зневажливе ставлення до дорослих, безвідповідальність молоді. Мені здається, що цей твір допоможе підліткам подивитися на себе збоку.

Отож, доки люди будуть сміятися зі своїх вад, доти вони вестимуть з ними непримиренну боротьбу, а значить, добро перемагатиме зло. На цьому і трима­ється життя.

Ми сміємося – отже, живемо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Ми сміємося – отже, живемо (за творчістю Є. Дударя)

Categories: Твори на вільні теми

Links