Марко Вовчок і Тарас Шевченко

Є в Тараса Шевченка теплі, щирі слова, присвячені жінці:

…Господь послав Тебе нам, кроткого пророка,

Обличителя жестоких Людей неситих.

Світе мій! Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій,

І оживи моє побите

Убоге серце, неукрите…

Ці рядки створені 1859 року, коли Т. Шевченко повернувся до Петербурга після заслання. Вони написані на честь чарівної жінки-письменниці Марко Вовчок. У художника С. Кириченка є картина “Зустріч І. Тургенєва і Марка Вовчка з Т. Шевченком, на ній зображено цю зустріч

1859 року. Процитована поезія Т. Шевченка є своєрідним благословенням письменниці, вона так і назичиться “Марку Вовчку”. Чому так тепло відзивався великий поет про письменницю, Твори якої почали лише друкуватись?

1857 року в Петербурзі вийшли “Народні оповідання” Марка Вовчка, які знайшли широкий відгук у колі літераторів. Про письменницю, росіянку за походженням, яка писала українською мовою, говорив весь Петербург. А 1859 року Марковичі переїжджають до Петербурга. Марко Вовчок стала відвідувати гурт діячів культури міста, на якому й познайомились Великий Кобзар і вона. Т. Шевченко вбачав у творах Марка

Вовчка ту викривальну силу, яка звучала і в його поетичних творах. У письменниці звучав заклик до волі, вільного життя, бо неволя не може зробити людину щасливою. А вільна людина може здолати будь-які перешкоди, чому є свідчення і життя Кобзаря, і творчість обох митців. Оповідання Марка Вовчка здобули високу оцінку поета, у вірші, присвяченому письменниці, він писав:

…І думу вольную на волю

Із домовини воззову.

І думу вольную… О доле!

Пророче наш! Моя ти доне!

Твоєю думу назову.

Пророком і “своєю донею” назвав поет Марка Вовчка – і це чи не найвищу оцінка Творчості письменниці.

1859 року Марко Вовчок їде на лікування до Німеччини, потім до Парижа; Там до неї дійшла звістка про смерть Т. Шевченка. У листі до чоловіка Марко Вовчок пише: “Боже мій! Нема Шевченка… у мене душа болить, болить і ніколи не перестане…” Нема Шевченка! А здається, тільки вчора одержала письменниця “Кобзар” – третю прижиттєву збірку творів Т. Шевченка.

Цей “Кобзар” був особливо цінний для письменниці, бо мав присвяту їй, Марко Вовчок, від великого поета України: “Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко”.

Під впливом “Кобзаря” Т. Шевченка Марко Вовчок пише про тяжку жіночу недолю, продовживши тему жінки-страдниці, розпочату поетом. Твори її – це твори, у яких звучить заклик до волі, до боротьби проти царату.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Марко Вовчок і Тарас Шевченко

Categories: Нові твори

Links