Людина і ідея в романі М. Горького “Мати”
Роман “Мати” – твір, створений на рубежі двох століть, в нелегкий і бурхливий час, стрімко виносила все старе і давало життя новим ідеям, новим суспільним течіям, які опановували умами й серцями людей. Процес корінної ломки суспільного світогляду, який розгорнувся в російській суспільстві в даний період, відома боротьба між новими матеріалістичними і ідеалістичними філософськими течіями, що виникли на межі XIX-XX століть, – все це не могло не знайти відображення в літературних творах тієї епохи. Творчість Горького не є тут винятком.
Роман “Мати” виявляє абсолютно чітку позицію автора по відношенню до суспільних перетворень ; твір пройнятий па фосом боротьби за перебудову життя, що тривалий час давало привід для досить однобічної
Ймовірно, більш доцільно буде розглядати цей твір, досліджуючи духовний світ героїв. Так, найкращі почуття, що у серцях, кличуть людей на службу високою і світлою ідеєю. Але коли ця ідея затуляє собою все інше, поневолюючи людини, вона глушить в душі його ті самі почуття, які спонукали його до служіння їй.
Трагічний цей парадокс. І чіткіше проявляється він в образі Павла Власова, який розглядався до недавнього часу як беззастережно позитивний. Але саме в ньому проявляється сильніше всього “одержимість ідеєю”, саме тут це явище набуває найбільш руйнівних форм. Прагнення до високої мети, переростаючи у фанатизм, пригнічує в душі його такі вічні людські почуття, як синівська любов, любов до будинку, до жінки. Жорстоко, не по-синівські, говорить він матері, що приречений померти за свою ідею, не хоче слухати її перед демонстрацією.
Образ Павла – це образ людини, що робить, хоча і не зі злого наміру, нещасними всіх тих, кому він доріг. Особливо це видно з історії його любові. У житті перед ним постійно виникає вибір між ідеєю і живою душею. І він вибирає ідею… Образ Павла Власова трагічний. В душі цієї людини стався розлад між самими глибокими, кореневими, життєвими засадами і ідеєю, метою, поставленої ним самим.
Героєм, що несе в собі духовне начало, в кому сильні найкращі людські почуття, є, безсумнівно, Нилівна. Могутня сила її материнської любові утримує Павла від повного занурення в фанатичне божевілля. Саме в образі матері найбільш органічно поєдналися віра у високу мету з багатющим духовним світом. Тут, безумовно, необхідно відзначити глибоку і міцний зв’язок Нилівни з народом, що завжди в російській літературі оцінювалося як багатство душі людини, його близькість до витоків, коренів національної культури.
Ідея окрилює Нилівна, дає їй піднятися, знайти віру в себе, але не переростає в її свідомості в ціль для фанатичного служіння чого б то не було. Цього не відбувається, ймовірно, тому, що зв’язок Нилівни з народними корінням дуже міцна. Очевидно, саме цей зв’язок визначає внутрішню стійкість людини. Зауважимо, що Андрій Знахідка, соратник Павла, набагато глибше його в духовному плані. Цей образ також близький до народу, про що говорить його ставлення до Нилівні: ніжність, турбота, ласка. У Павла цього немає. Автор показує, наскільки небезпечно для людини віддалятися від народних коренів, коли втрачаються всі істинні духовні цінності.
Назва роману вибрано письменником не випадково. Адже саме мати (вічний образ) є істинним, людяним, люблячим, щирим чином.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)