Літературний термін Епілог

Епілог (від древнегреч. epilogos – висновок, післямова) – заключний епізод або епізоди оповідальних добутків, відділені від подій сюжету більш-менш тривалим проміжком часу. Звичайно письменники вказують, скільки часу пройшов після закінчення основної дії. Так само, як і пролог, епілог не є компонентом сюжету, хоча зовні нагадує сюжетну розв’язку дії. Епізоди, з яких складається епілог, задовольняють очікування читачів, що прагнуть довідатися наступну долю героїв, особливо якщо сюжет був складними, насиченими драматичними перипетіями.

Однак

цим роль епілогів у добутку не вичерпується. Підводячи підсумки життя героїв, письменники нерідко визначають перспективи розвитку їхніх характерів, включають в епілоги власні міркування різного характеру – моральні, історичні, філософські Багато епілогів інтегрують найважливіші сторони змісту добутків, а не просто завершують оповідання про події й героїв. Наприклад, роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” завершується епілогом, у якому читач бачить Раскольникова вже на каторзі.

“Від дня злочину його пройшло майже півтора року”, – зауважує автор. Важливі ланки біографії героя

– суд і арештантський етап – опущені. Письменник тільки коротенько розповідає про судочинство, попутно відзначаючи, яким був стан Раскольникова, як зложилися долі його близьких (матері, Дуни, Разумихина, Соні Мармеладовой). Великий епілог, що складається із двох частин, завершує роман Л. Н. Толстого “Війна й мир”. “Пройшло сім років після 12-го року.

Схвильоване історичне море Європи вляглося у свої береги”, – так письменник позначає два часи: історичне й буттєве. Перше заповнено подіями історичного й приватного життя, що вмістилися в короткий проміжок між 1812 і 1819 гг. Про цей час можна розповідати, перераховуючи події, указуючи на обличчя й факти: вони доступні для розуміння ианализа. Другий час – буттєве – важко позначити числом років. Письменник знаходить свою “одиницю виміру” – образну: він пише про “історичне море” Європи, про незрозумілу й норовливу стихію, вимірюваної не роками, а бурами й штилями, припливами й відливами.

Це море, по переконанню Толстого, вічно, як вічний рух людського духу Навіть заспокоївшись на поверхні, “воно вирувало в глибині”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Літературний термін Епілог

Categories: Твори з української літератури

Links