Линів, його життя й ідеї
Шведський естествознатель член Паризької АН (1762). Одержав світову популярність завдяки створеній їм системі рослинного й тваринного миру. Народився в сім’ї сільського пастора. Вивчав природознавство й медичні науки в Лундском (1727)і Упсальском (1728) університетах. В 1732 зробив подорож по Лапландії, результатом якого з’явилася праця “Флора Лапландії”. В 1735 переїхав у місто Хартекамг (Голландія), де завідував ботанічним садом, захистив докторську дисертацію ” Нова гіпотеза перемежованих лихоманок “. У тому ж році опублікував книгу
Карл Линів своєю штучною класифікацією (у єдино можливій тоді формі) підсумував тривалий історичний період емпіричного нагромадження біологічних знань. Разом з тим Линів освоював
Число, величину й розташування тичинок і маточок квітки, а також ознака одне -, дву – або багато – даності рослини він поклав в основу класифікації рослин
Линів уважав, що органи розмноження – самі істотні й постійні частини тіла в Рослин. Всі рослини він розділив на 24 класу
Линів відкрив і описав близько 1500 видів рослин. Завдяки простоті застосованої їм номенклатури значно полегшилися описові роботи, види й одержали чіткі характеристики й назви
По теорії Линнея всіх тварин можна розділити на 6 класів:
Ссавці;
Птаха;
Амфібії;
Риби;
Хробаки;
Комахи
До класу амфібій він відніс земноводних і плазуючих. У клас хробаків ставилися всі відомі в його час форми безхребетних, крім комах
Головним достоїнством даної класифікації полягає в тім, що людина була включена в систему тваринного світу й віднесена до класу ссавців, до загону приматів
Із сучасної точки зору класифікації рослин і тварин штучні. Класифікація заснована на невеликому числі довільно взятих ознак і не відбивають дійсності споріднення між різними формами
Створюючи штучність своєї системи, Линів намагався побудувати ” природну” систему засновану на сукупності багатьох ознак, але не досяг мети. Линів, на підставі однієї лише загальної ознаки будови дзьоба відносив страуса, павича й курку до одного загону
Линів класифікував також грунти й мінерали, людські раси, хвороби (по симптомах), відкрив отрутні й цілющі властивості багатьох рослин. Линів – автор ряду праць, головним чином по ботаніці й зоології, а також в області теоретичної й практичної медицини (” Лекатстенние речовини”, “Пологи хвороб”, “Ключ до медицини”)
Він установив чітку супідрядність між систематичними категоріями: клас, загін, рід, вид, варіація. Також визначив поняття ” вид “, користуючись як морфологічними, так і фізіологічними критеріями
Одна з головних заслуг Линея в тім, що в ” Системі природи ” він застосував і ввів у вживання так звану бінарну номенклатуру, відповідно до якої, кожний вид позначається двома латинськими назвами – родовим і видовим. Створена ним система рослинного й тваринного миру завершила величезну працю ботанікові й зоологів першої половини 18 століття
Англійському ботанікові Смиту були продані рукописи й колекції Линнея. Пізніше він заснував в 1788 році в Лондоні ” Линневское суспільство’
Линів був супротивником ідеї історичного розвитку миру, він уважав, що число видів залишається постійним, із часу їх ” створення ” вони не змінилися, а тому завдання систематики – розкриття порядку в природі, установленого ” творцем “
Однак величезний досвід, накопичений Линеем, його знайомство з рослинами з різних місцевостей не могли не похитнути його метафізичних подань
В останніх працях Линів у дуже обережній формі висловлював припущення, що всі види одного роду. Становили на початку один вид, і допускав можливість появи нових видів, що утворилися в результаті схрещувань між уже існуючими видами
Про творчість знаменитих учених Карла Линея й Исаака Ньютона можна говорити дуже багато. Їхні заслуги воістину великі. Не зрячи їхні імена ми чуємо в навчальних закладах
Історична заслуга Линнея полягає в тім, що через створення штучної системи він підвів біологію до необхідності розгляду колосального емпіричного матеріалу з позицій загальних теоретичних принципів, поставив завдання його теоретичної раціоналізації
Говорячи про Исааке Ньютона не можна не сказати про його математичні досягнення, без яких не було б і його геніальної теорії тяжіння. Метод розрахунку механічних рухів, на основі нескінченно малих збільшень величин-характеристик досліджуваних рухів, Ньютон назвав методом флюксий і описав його у творі “Метод флюксий і нескінченних рядів з додатком його до геометрії кривих “
Ньютон зміг закласти фундамент класичної фізики – великого наукового знання, що простояло майже аж до 20 століття, коли теорія відносності й квантова механіка вказали границі її застосування. Математичні й астрономічні дослідження Ньютона з’явилися засобом для розкриття фізичних закономірностей
Головною заслугою ньютона стало те, що він розробив метод наукового дослідження фізичних явищ, що ми зараз називаємо ” фізичним мисленням “. Також їм були створені справжні шедеври класичної науки, такі як ” Математичні початки натуральної філософії “, ” Оптика ” і мемуари про диференціальне й інтегральне вирахування
Список літератури
1 Е. Н. Погребисская ” Оптика Ньютона “
2 Видавництво ” Наука ” Москва 1981 г
3 У. М. Найдиш ” Концепція Сучасного Естесвознания “. Москва 1999 г
(2 votes, average: 3.50 out of 5)