Леопольд Стафф Перша прогулянка

Леопольд Стафф
Перша прогулянка
Перекладач: Р. Лубківський
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.
Дружині
Ми знову житимем у своїм домі,
Ми по своїх ступатимемо сходах.
Це мрії, лиш тобі й мені відомі,
Про них ще шепче вітер по городах.
О, не дивись на ці сумні руїни,
Не плач. Хоч сльози жінці притаманні…
Живем, а смерть грозила щохвилини.
На передмістя вийдімо туманні.
Нема трамвая. Знищена зупинка.
Он

під стіною в темному розломі
Торгує бубликами бідна жінка…
Ми знову будем жити в своїм домі.
Пусті музеї, замкнені крамниці.
Життя існує тільки в антиподах.
Бідак з пуделком. Замість віч – очниці…
Ми по своїх ступатимемо сходах.
Тремтиш… Ти змерзла? Обгорнися шаллю.
Без ніг, без рук, укриті лахманами,
Сидять каліки навколо шпиталю.
Ось бачиш: поле. Місто вже за нами.
Лежать побиті звалені паркани.
Якийсь уламок – забавка дитині.
Пере в подвір’ї жінка шмаття дране,
Співає дзвінко півень на бантині.
Кіт на паркані мружить око сонне,
Зустрілись люди і ведуть розмову…
Іще задзвонять радісно бідони,
І печиво в кіосках буде знову.
Переживем в розрусі і погромі,
І оживем по ранах всіх, по шкодах…
Ми знову житимем у своїм домі,
Ми по своїх ступатимемо сходах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Леопольд Стафф Перша прогулянка