Л. Толстой – майстер зображення внутрішнього стану героїв

Що в світі є прекрасніше за людину? Адже вона – найдосконаліше творіння цього світу. Можливо, тому саме людина є об’єктом дослідження інших людей. Кожна епоха по-своєму представляє ідеал людини. На творення цього ідеалу впливають різні фактори, більшою мірою соціальні. І найвидатніші постаті світу людського намагаються вдихнути життя в ідеал своєї епохи. Так, Лев Миколайович Толстой, хоча і вірив у людську простоту і правду, зображував велику людську єдність і людину на фоні цієї єдності, проте людина ця була представником панівного класу.

Але всі твори Толстого – зрілого майстра – розкривали проблеми людини. Тому найбільш вагомі постаті, зображені автором, проходять через своєрідний психологічний злом. У П’єра Безухова, одного з героїв роману-епопеї “Війна і мир”, таких персонажів кілька. Викликані вони розладом із самим собою, неприйняттям середовища, до якого він належав. Але кінець кінцем переважили об’єктивні фактори: життєвий уклад Росії змінився під впливом війни 1812 року. Саме цей факт відродив П’єра у той момент, коли він остаточно переконався у марності своїх внутрішніх зусиль. І перед нами з’являється зовсім
новий герой, загартований усвідомленням близькості до народу і сповнений власної величі, як людини, причетної до цього народу. Андрій Болконський значно раніше переглядає свої колишні ідеали. На це наштовхнули його й аустерліцькі події, і смерть дружини, і пов’язане з цією смертю почуття відповідальності за долю близької людини, і спроби знайти себе у залученні до реформаторської діяльності Сперанського, і невірність Наташі. Але він збагатився дуже вагомим, це – інтерес до простої людини, до такої, як капітан Тушин. Моральну опору Андрій Болконський знайшов в усвідомленні себе як частки великого цілого, ім’я якому – народ. Отже, в епопеї “Війна і мир” внутрішній стан героїв залежить від усвідомлення своєї значимості і єдності з народом. В “Анні Кареніній” межа між добром і злом лежить у середині духовного світу героїв. Тому герої цього твору більш складні, психологічно місткі, суперечливі і багатозначніші, ніж герої “Війни і миру”. Риси характеру Анни Кареніної, такі як сила волі, високо розвинене почуття людської гідності, сміливість і відвертість, зумовлюють психологічний стан, в якому повсякчас перебуває героїня. У задушливій атмосфері аристократичного світу, в оточенні моральних потвор, таких як Каренін і Бетсі, вона не може не покохати Вронського, наділеного безліччю позитивних якостей. Але Вронський не зміг подолати суперечливість між своїми благородними вчинками і мораллю свого кола. Отже, внутрішній стан героїв “Анни Кареніної” зумовлений не лише станом суспільства, а їх особистими якостями. Якою глибиною вражають сцени перегонів, таємного побачення Анни з дитиною та передсмертних годин Анни. Ці сцени – вершина психологічного аналізу людини. Глибокий психологічний аналіз стану героїв Толстого пов’язаний із почуттями внутрішнього демократизму самого автора, релігійно-моралістичним ставленням до людини та її вчинків. Через внутрішній стан людини Л. М. Толстой показує суспільство. Його героїв не можна засуджувати, вони самі і судять себе, і прирікають на муки, і карають. Саме в цьому і полягає найвищий геній Л. М. Толстого як майстра художнього слова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Л. Толстой – майстер зображення внутрішнього стану героїв