Криза сучасної науки
В останні роки людство переглянуло свою колишню беззастережну віру в науку. Це пов’язане з використанням наукових відкриттів для створення нових видів зброї й особливе створення атомної бомби. Крім того, філософи, культурологи, діячі літератури й мистецтва із середини 20 століття почали висловлювати численні критичні слова на адресу сучасної науки. На їхню думку, техніка применшує й дегуманизирует людини, оточуючи його суцільно штучними предметами й пристосуваннями; вона віднімає його в живої природи, увергаючи в бридко уніфікований
Незабаром гуманістична критика була підкріплена тривожними конкретними фактами несприятливих наслідків
Ці факти чітко проявляються в сучасній науці й світогляді. Вони говорять про їхню кризу, дозволити який зможе тільки нова глобальна світоглядна революція, частиною якої буде й нова революція в науці. До кінця 20 століття мир втратив свою віру в науку, вона безповоротно втратила свій колишній незаплямований вигляд, як залишила й свої колишні заяви про абсолютну непогрішність свого знання. Така ж кризова ситуація зложилася й в інших сферах людської культури. Пошук шляхів виходу із цієї глобальної кризи ще тільки йде, риси майбутнього постмодерністського світогляду, як і нової постнеклассической науки, ще тільки намечаются.
Сьогоднішній стан науки, як і інших сфер культури, характеризується поняттям “постмодерн” – на противагу модерністським поданням – класичної й сучасній науці
Більшість вітчизняних учених-науковедов уважають, що майбутня наука буде мати наступні риси
1. Насамперед, наука повинна буде усвідомити своє місце в загальній системі людської культури й світогляду. Постмодернізм принципово відкидає виділення якоїсь однієї сфери людської діяльності або однієї риси у світогляді в якості провідної. Усе, що створено людиною, є частиною його культури, важливо й потрібно для людини, виконує свої власні завдання, але має й свої границі застосовності, які, повинне усвідомлювати й не переходити. Саме це повинна зробити постнеклассическая наука – усвідомити межі своєї ефективності й плодотворності, визнати рівноправність таких сфер людської діяльності й культури, як релігія, філософія, мистецтво, визнати можливість і результативність нераціональних способів освоєння дійсності
2. На відміну від постмодерністської науки, модерністська наука ставила своєю метою створення іншої картини, нового образа миру, отриманого на основі максимально концептуальної єдності, порядку, систематичності, несуперечності, тотальности, непорушності. Постмодерністська наука більше цікавиться образом самої себе як якоїсь соціокультурної реальності, включає у свій предмет людини, допускаючи елементи суб’єктивності в об’єктивно щирому знанні. Це – сучасна тенденція гуманізації науки. Отриманий образ не є застиглим, остаточним, він орієнтований на безперервне відновлення, відкритий інноваціям
3. Модерністське природознавство й наука – монологічні форми знання: інтелект споглядає річ і висловлюється про неї. У постмодернізмі спостерігач усвідомлює себе частиною досліджуваного миру, активно взаємодіючої зі спостережуваним об’єктом, пізнання постнеклассической науки – диалогично.
4. Основу постмодерна становить ідея глобального еволюціонізму – всеєдиної, нелінійної, що самозмінюється, самоорганиующейся, саморегулюючої системи, у надрах якої виникають і зникають цілісності від фізичних полів і елементарних часток до біосфери й більших систем. У це поняття також входить ідея нелінійності, здатності робити зворотний вплив, варіативності розвитку миру. Цей мир з – коштує не із цеглинок-елементарних часток, а із сукупності процесів – вихрів, хвиль, турбулентних рухів. Цей мир як би “пузириться” нескінченно різноманітними взаємодіючими відкритими системами зі зворотним зв’язком. Цей мир – уже не об’єкт, а суб’єкт
5. Важливою рисою постнеклассической науки повинна буде стати комплексність – стирання граней і перегородок між традиційно відособленими природними, суспільними й технічними науками, інтенсифікація міждисциплінарних досліджень, неможливість дозволу наукових проблем без залучення данних інших наук. Також наукова діяльність пов’язана з революцією в засобах зберігання й одержання знань (комп’ютеризація науки, використання складних і дорогих приладових комплексів, що наближають науку до промислового виробництва), зі зростанням ролі математики
6. Модерністське знання було передумовою підготовки суб’єкта пізнання й передумовою практичної виробничої діяльності. Сьогодні знання – передумова виробництва й відтворення людини як суб’єкта історичного процесу, як особистості, як індивідуальності
От лише окремі риси науки, що створюється зараз, на наших очах. Результат, мабуть, ми побачимо тільки в 21 столітті
(2 votes, average: 2.50 out of 5)