Кріпосне й сирітське дитинство Т. Шевченко

Десь далеко були і Дніпро із крутими берегами, і біленькі українські будинки, і вишневі сади, і звучання рідної пісні… Автобіографічні добутки, безумовно, мають цінність, вони несуть у собі спогаду про минуле. Ніж глибше відображена епоха й життя людей, тим більше значення буде мати добуток. Дитинство Т. Шевченко було типовим для кріпосницької дійсності того часу

Важке, безрадісне дитинство, коли іноді траплялися радісні хвилини, відтворено поетом у вірші “Мені тринадцятий пройшов”. Стих написаний у формі спогадів ліричного героя

про незабутні роки, коли він був маленьким хлопчиком. Тараса оточує рідна українська Природа, де “сонечко сіяло”, “ягня, здається, веселився”, коли він, пастушок-кріпак, випасав його на вигоні. Але все це було швидкоплинно, начебто сон. Обставини раптом змінюються. Хлопчик немов прокинувся – перед ним розкрився його соціальний стан. І в хлопчика “потекли сльози, важкі сльози”. Але сумний настрій героя перервала дівчина, вона поздоровила хлопчика; поцілувала. Чи багато потрібно дитині? Ця невелика радість змогла пожвавити душу пастушка, дати можливість відчути щось приємне, гарне. Знову по-новому
сприймається мир, “начебто сонце засяяло…”

У цьому вірші передаються дитячі спогади, які поєднують щасливі, але дуже короткі переживання дитини, з його безрадісним кріпосним життям. Сам поет пережив це положення. Маленькою дитиною йому доводилося ходити обірваним, голодним, терпіти знущання хазяїв. Тим більшим щастям для нього було ласкаве слово, чуйне відношення, виявлена ніжність. У минулому, яким би складним воно не було, людина знаходить і згадує ті радісні хвилини, які запам’яталися на все життя. Такі спогади були й у Т. Шевченко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Кріпосне й сирітське дитинство Т. Шевченко