Короткий переказ – У пошуках радості. Комедія

У старій московській квартирі живе Клавдія Василівна Савина. У неї четверо дітей, усі живуть із нею. Старший Федір – хімік, кандидат наук, недавно женився. Його дружину кличуть Лена. Дочка Тетяна – їй дев’ятнадцять років – учиться в інституті. Вісімнадцятирічний Микола працює в ремонтних майстернях. Молодшому – Олегу – п’ятнадцять

Ранком Лена поспішає на розпродаж чеських сервантів. Їм незабаром повинні дати окрему квартиру, і тому Лена цілими днями простоює в чергах за гарної, дорогою меблями. Кімната, у якій відбувається

дія п’єси, вся заставлена вже купленими меблями. Меблі закриті чохлами й ганчірками, і до неї ніхто не доторкається, тому що Лена боїться що-небудь “попсувати”. Вона говорить із чоловіком тільки про меблі й про гроші, “точить його й точить”.

До Савиным заходять Іван Никитич Лапшин і його син Гена. Вони от уже котрий рік приїжджають у Москву до брата Івана Никитича, що Савиным – сусід. Лапшин прийшов попросити “заварочки”. Гені ніяково. Він закоханий у Таню й соромиться свого батька, що воліє зайняти в іншого, чим витратити своє. Іван Никитич усе намагається женити сина й для цього купив

йому акордеон, щоб “дівок приманював”, тому що з інструментом “повага буде”. Він

506

Уважає, що молодь росте занадто розумна, багато стала

Міркувати. За сніданком він сміється над сином, при всіх розповідаючи про нього різні смішні й безглузді подробиці. Олег співчуває Гені й, коли Лапшин намагається повчати і його, вибухає й робить Лапшину зауваження. Той ображається й іде

Олег вибачається перед Геной і говорить, що не терпить, коли людей ображають. Гена ж говорить, що згодом Олег до цього звикне. Він безпристрасно розповідає про те, що батько б’є його й мати. Олег у жаху, а Гена говорить, що “дубленій шкірі зношування ні”, витягає з батьківського піджака сотню, ховає. Олег знову жахається, але для Гени – усе в порядку речей

До Федора заходить Леонід Павлович. Йому тридцять два роки, він аспірант, добре заробляє, батьки зараз у Китаї. Леонід доглядає за Таней. Гена, побачивши його, хоче піти, але Олег зупиняє його, щоб той подивився на рибок, акваріум з якими стоїть на вікні. Відходячи від вікна, Олег стрибає через новий письмовий стіл, за яким Федір дозволив Тане позаниматься, і перекидає пухирець із чорнилом. Чорнило заливають стіл. Олег у жаху. Вони з Геной марне намагаються витерти калюжу. Гена збирається брати провину на себе, але Олег не погоджується: повинна ж Лена зрозуміти, що він зробив це ненавмисно.

Лена привозить сервант. Вона сіяє, любується річчю й розповідає, що вона із-за нього винесла. Олег намагається заговорити з нею, але вона відмахується, починає розмову з Таней про Леоніда, умовляє неї вийти за нього заміж, тому що він – блискуча партія. Олегу нарешті вдається все розповісти. Перед цим він бере з Лени слово, що та не буде його лаяти. Але Лена немов з ланцюга зривається, обзиває Олега “гадиною” і “хуліганом”, а довідавшись, що це відбулося через риб, вистачає акваріум і шпурляє його у вікно. Олег кидається за ними у двір, але не встигає: риб з’їдають кішки. Повернувшись, він, плачучи, зриває чохли з меблів, вистачає шаблю, що висить над диваном, і починає рубати речі. Потім тікає. Гена й Коля кидаються за ним. Льону, як божевільна, метається від речі до речі. Федір розгублено бігає за нею слідом.

Частина речей виносять. Льоні погано. Дядько Вася – сусід Савиных – обіцяє полагодити зіпсовані меблі. Клавдія Василівна турбується, що Олег утік з будинку. Леонід і Таня залишаються одні. Леонід використовує момент, щоб ще раз нагадати Тане про свої почуття. Таня його не слухає: їй потрібно виговоритися. Вона згадує, як дружно й щасливо вони жили колись. Тепер все це змінилося, тому що змінився Федір, якого все дуже любили. Таня цікавиться, як до Федора ставляться на роботі. Леонід говорить, що їхній колектив – вічна склока, боротьба. Федір “танцює на колишній висоті, бажаючи взяти від її всі”. Йому стали заздрити. За словами Леоніда, Федір виробляє своє поводження в житті. Таня уражена й розчарована

Федір намагається заспокоїти Лену. Та дорікає чоловіка, що він звик жити в “блощичнику цілим кагалом”, що йому на неї наплювати, що всі її ображають і ненавидять і що вона більше тут жити не бажає жодного дня. ІДЕ. Федір намагається виправдати Лену перед матір’ю. Але вона тільки шкодує, що син стає іншим, міщанином, що він давно вже закинув своє “заповітне” справу й навряд чи в нього будуть сили його продовжити. Говорить, що гарна дружина повинна в першу чергу піклуватися про людське достоїнство свого чоловіка. Федора кличе Лена. Розмова переривається

Приходять Олег і Геннадій, що ховав Олега у своїй кімнаті, поки не влігся скандал. Гену веде батько – збиратися додому. Входять Федір і Лена. Льону намагається побити Олега. Федір їх рознімає. Коли Лена йде, Олег говорить, що віддасть всі гроші за меблі, коли виросте, і зауважує, що Федір плаче. Приходить Гена й дарує Олегу новий акваріум. Олег спочатку радується, але, згадавши, що риби куплені на украдену сотню, відмовляється від подарунка

Лена просить Леоніда пустити їх з Федором до осені пожити до себе. Леонід згодний. Федір не радий переїзду. Гена просить у Федора в борг сто рублів. Льону йому відмовляє, але під угодами чоловіка все-таки дає гроші. Гена приносить їй у стан акордеон

Коли Гена й Таня залишаються одні, той дарує Тане парфуми й зізнається в любові. Таня здивована красномовством Гени. Вона кличе його з батьком випити чаю перед від’їздом. Зненацька Гена зізнається батькові, що украв у нього гроші, і віддає йому сотню. Олег біжить у коридор і приносить акваріум, подарований Геной, ставить його на місце колишнього. За столом знову спор. Клавдія Василівна впевнена, що Лена за

Речі продає кращі людські якості, що життя занадто коротке, щоб залишати всі, до чого прагнеш, тільки для того, щоб обставити квартиру. Таня називає Лену прірвою. Льону ж говорить, що вони її ніколи не зрозуміють і що їм краще жити нарізно. Клавдія Василівна проти Фединого переїзду. Федір коливається, але під тиском Лени й Леоніда уступає ім. Він віддає матері свій головний рукопис і просить зберегти її.

Лапшин у гніві, що Гена зізнався про гроші при всіх, хоче його побити, але той у перший раз робить йому опір. Гена сильніше батька й із цього моменту забороняє йому бити себе й мати. Лапшин здивований і дуже гордий поводженням сина. Таня кличе Гену на майбутній рік у Москву, обіцяє написати. Леонід, Федір і Лена їдуть

Ю. В. Полежаєва


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Короткий переказ – У пошуках радості. Комедія