Короткий переказ сюжету роману Патрика Уайта “Древо людське&amp

Це оповідання про життя двох простих австралійців – фермера Стэна Паркера і його дружин Эми. Їхнє життя починається разом зі століттям, і в ній по-своєму відбиваються події його історії й процеси, що протікали в австралійській дійсності. Неквапливо розгортається оповідання про те, як молодий Стэн Паркер очищає від диких заростей своя ділянка й починає будувати будинок. Картина звичайна й у той же час символічна – початок почав: довгого життя, освоєння незайманої землі, у якімсь змісті навіть роду людського

Стэн домагається всього

своєю працею, і праця стає для нього і його дружини ритуалом, що містить у собі вищий сенс існування. Праця прилучає до таємниць буття, відкриває невимовну принадність землі, що годує людину, наближає його до природи, з якої тісно зв’язаний австралійський фермер, дає можливість знайти особливу її мову, що зрозумілий людині, що жила природним життям. Праця допомагає пізнати себе й вистояти в боротьбі зі стихією – пожежі й повені обрушуються на Паркеров, але вони не здаються. Такі “середні” австралійці – опора нації. Мара згодом розсіялася, і Эми знову знайшла щиросердечний спокій, віддавшись споконвічним

заняттям дружини хлібороба, матюкай

Щире життя укладене в іншому – “…дивитися на небо, шукати в ньому прикмети погоди, слухати, як сиплеться овес, брати на руки мокрого теляти, що тільки що випало з коров’ячої утроби й силившегося довести, що він устоїть на ногах”. Діти Паркеров на ногах не встояли, але рід не сгинул, і син Рэя несе в собі те вміння осягати таємниці життя, що було в його діда, восхищавшегося кожним листком, кожною живою істотою. Однак те, що не було дано дідові, з лишком дано онукові – здатність у слові виразити захват величчю життя, природи. Стэн умів спостерігати й захоплюватися, але слів йому не вистачало. Те, про що він так і не зміг сказати, напише в поемі його онук: “Там буде захід хліба, і неясна мудрість юнацького років… і дівчиська з рудуватими кісками, що шепотяться про любов… і рум’яні яблука, і маленька біла хмарина, що, як тільки його надує вітер, розростеться у величезного коня й важко затупотить по всьому небу”. Онук Стэна, Рэй, символізує новий крок у духовному розвитку націй, що переборює провінційну відсталість, відсталість, пасивність розуму, обмеженого лише матеріальними запитами. Цінності, які оспівує Патрик Уайт, протипоставлені офіційному австралійському міфу, що сповідає культ сили, фізичної краси, матеріальних благ і, загалом, примітивного, що не міркує свідомості. У цьому міфі немає місця свідомості творчому, особистості художника, – от чому так трагични долі геніїв у романах Уайта, от чому кінчає самогубством художник Гейдж в “Древі людському”, наштовхуючись при житті на тупу байдужість і нерозуміння. Однак саме цей дарунок творця в сполученні з такими прекрасними якостями австралійського характеру, як працьовитість, дух первооткривательства, любов до землі й природи, служать для автора станом того, що древо людське не загине у Великій Австралійській Пустелі

Автор: А. П. Шишкін

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття. М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Короткий переказ сюжету роману Патрика Уайта “Древо людське&amp

Categories: Скорочені твори

Links