Книга Энтони Берджесса “Заводний апельсин”

Хоча в літературних творах повнісінько сцен з жорстокістю й насильством (що поробиш, любить народ читати про кров), книг, які присвячені властиво темі жорстокості, не так багато. Звичайне насильство виступає в тексті як ілюстрація до ідеї, тло, обрамлення. Нерідкі випадки, коли криваві сцени додаються в книгу як самоціль (особливо в так званих “гостросюжетних” добутках). У цьому змісті відмітна риса “Заводного апельсина” полягає в тому, що в книзі, крім усього іншого, досліджується сама жорстокість, її Природа. Звичайно, автор не обмежує

свій утвір цими рамками, однак ця тема перебуває на передньому плані. Як пише сам Берджесс у передмові, ідея “Заводного апельсина” зародилася в нього після поїздки в Петербург, де він переконався, що дитяча жорстокість – явище міжнародне

Книга написана від першої особи – від імені підлітка по ім’ю Алекс, що живе у великому місті, що нагадує Лондон. Точніше, Лондон альтернативного миру. Місто Алекса багато в чому схожий на індустріальні мегаполіси початку ХХ століття, але є й істотні розходження – у першу чергу в соціальному пристрої. Особливо нічим корисним наш Алекс не займається: знай собі

тупцює по вечорах у барах зі своїми koreshami, попиває молоко з деякими добавками, що б’ють у мозок, ну а потім, ближче до ночі, коли молоко вплине, компашка йде гуляти по задворкам – “робити toltshok першому зустрічному hanyge, obtriasti його й дивитися, як він плаває в калюжі крові”. А коли це заняття набридає, і кулаки утомлюються танцювати на живій плоті, Алекс відправляється до себе додому, до люблячих батьків – лягти на ліжко й перед сном поніжитися на хвилях улюбленої класичної музики…

Але один раз під час чергової гулянки веселощам приходить кінець. Алекса відправляють у в’язницю за вбивство. За гратами, де тепер Алекс буде жити, теж панують порядки, як не можна що краще відповідають духу добутку. Наприклад, там застосовується досить незвичайна методика звертання ув’язнених до добра й каяття у вчиненому. З виправної установи Алекс виходить іншою людиною, якій претит саме слово “насильство” – але чи означає це, що він ступив на правильний шлях? Або те “добро”, що у нього насильно впхнули – не більш ніж штучна деталька, що робить із людини щось неживе, механічне, що нагадує маленький затишний заводний апельсинчик?..

Стилістично роман нагадує Над прірвою в житі Сэлинджера, але володіє рядом характерних особливостей. По-перше, це, що запам’ятовується “молодіжний” сленг, на якому висловлюється Алекс. Англійцям складно буде розібратися в незнайомі й дивно звучних словах, які часто нагадують лише накопичення букв, але наш співвітчизник швидко розкусить, що до чого: більшість “модних” слівець Алекса – це транслітерація російських жаргонних слів з тим же змістом. Догадайтеся-Ка з першого разу, що означають слова kisa, shtuka і vrazdryzg? :) По-друге, це сам мир роману, що виписаний настільки похмурим, гротескному й перекошеним, що в підсумку навіть починає здаватися пугающе реальним. Головний герой протягом книги міняється – перетерплюють метаморфози його переконання, погляди й поводження, але мир роману залишається застиглої від першої сторінки до останнього й не бажає ніяк реагувати на дорослішання Алекса. Саме цей факт робив на мене особливо, що давить враження, під час читання. Але книга все-таки сильна, і прочитати її коштує – хоча б для того, щоб зрозуміти зміст гарний і точний образи жовтогарячого механічного фрукта


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Книга Энтони Берджесса “Заводний апельсин”

Categories: Нові твори

Links