Казки зі школи: Пригоди Пашки і Єнісею

У тридев’ятому царстві, у тридесятій державі жила-була ведмедиця, кликали її Настасья Степанівна, і був у неї син Пашка. Це ведмежа було лінивець, він цілими днями їли, валявся під дубом і розспівував пісні. Попросять його медку принести з вулика – Пашка й виду не подасть, що чув. От один раз сидів він під дубом як звичайно, наспівував пісні, і раптом з куща виліз хлопчик. На мисливця не схожий і на грибника теж. Дивляться вони один на одного й дивуються. Нарешті Пашка сказав:

– Ти хто?

– А ти? – запитав здивований хлопчик.

Я ведмежа, кличуть мене Пашка!

– А я Єнісей, із села.

– А… давай дружити, – запропонував Пашка.

– Давай, – сказав Єнісей.

– А ти навіщо в наш казковий ліс пішов? – запитав Пашка.

– Так пропала із села наший дівчинка, – смутно сказав Єнісей. – А старі говорять, що украв її звір небачений і нечуваний.

– А чому ти пішов неї шукати?

– Я один погодився. А ти підеш із мною? – радісно запитав Єнісей.

– Ну… не знаю, у мене багато справ. Треба пісню доспівати й медку поїсти.

– Вистачить, – сказав Єнісей. – Ти допоможеш мені в цій справі, і не лінуйся.

Добре.

На тім і вирішили.

Ішли вони довго й не сумували – наспівували пісні й грали в догонялки. От прийшли до якогось дуба. Дуб великий, навіть величезний. На ньому ланцюг, а по ланцюзі ходить кіт в окулярах. Єнісей у нього й запитує:

– Ти хто?

– …От і казці кінець. А? – запитав кіт. – Я кіт учений, казок і пісень знаю багато. А ви хто?

– Я Єнісей, а це Пашка. Ми шукаємо дівчинку. Вона тут була?

– Так, була, тільки її відніс звір небачен і нечуваний, – сказав кіт.

– А куди? У кого можна запитати?

– Можна запитати в Кощія, – пошепки сказав кіт. – Тільки зробіть мені послугу, а я вам скажу й покаджу, де Кощій. Принесіть мені наперсток золотий, він у Баби Яги, я його давно собі доглянув. Баба Яга геть там, ідіть і удачі!

Ішли вони йшли й наткнулися додому небачений. Стоїть на курьих ніжках, як живий. Ведмежа говорить:

– Я бачив цей будинок, він Баби Яги. Хатинка-Хатинка, повернися е лісу задом, до мене передом.

І будинок на курьих ніжках повернувся! Пашка і Єнісей увійшли усередину. Там було безладдя.

– Здрастуйте, Баба Яга, – поклонився Єнісей.

– Здрастуйте, – відповіла Баба Яга.

– Ну, що будемо робити? – пошепки запитав Єнісей у Пашки.

– Візьмемо наперсток і підемо, – так само пошепки відповів той.

– Вибачите, можна взяти ваш наперсток? – рішуче запитав Єнісей.

– Так, він мені не потрібний, – відповіла Баба Яга.

От як легко! Взяли й пішли. Прийшли вони до кота. Кіт взяв наперсток і наділ на палець.

– Ну слухайте. От клубок, він приведе вас куди захочете. Тримаєте ниточку і йдіть.

– Спасибі вам за підказку й до побачення!

Єнісей кинув клубок, і пішли вони за ниточкою. Ішли кілька днів, поки клубок не зупинився. Подивилися навколо й побачили замок – не замок, будинок – не будинок. Сам чорний-чорний, Хмари в самого даху, а у вікно видно особа дівчинки.

– Ура, ура! – закричав Пашка. – Нарешті-Те ми прийшли!

– Так, ми прийшли. Але як звільнити її? – запитав Єнісей.

– Геть там, дивися, коштує якась людина.

– Так це ж Кощій! – крикнув Єнісей.

Підбігли до нього й запитують:

– Вибачите, містер Кощій, чому ви такий смутний?

– Ой… Діти, ви мені допоможете? Злий Змій Горыныч украв дівчинку й оселив у мене в замку.

– А чому ви тут

– От я й говорю: він розмістився в мене в замку, із усе моїм багатством.

– Ми її звільнимо! Тільки де вхід?

– Ах… Так от, ідіть.

Єнісей з Пашкой зайшли в замок, там був чутний рик звіра. Єнісей з Пашкой знайшли панцири й мечі, одяглися й пішли на бій. Назустріч їм рухався Змій Горыныч. Який страшний звір! Три голови, крила величезні, з пащі полум’я пышет.

– Ну що, поборемося? – сказав Єнісей, а Пашка з ним погоджувався.

Що там було, я не знаю, але незабаром три голови лежали на підлозі.

І був там бенкет на увесь чесний світ, я там була й мед пила.

Наталя ПЕТРОВА, 3-А клас

Зі школи № 15 р. Череповца


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Казки зі школи: Пригоди Пашки і Єнісею

Categories: Нові твори

Links