Кавабата – “красою Японії народжений”

“Красою Японії народжений” лауреат Нобелівської премії з вишуканою простотою відтворював у свої творах красу японської культури. Зі сторінок його творів віє ностальгія за колишнім національним устроєм. Усе змінюється – Японія також намагається стати цивілізованою державою західного зразка. Головною проблемою творів є пошук гармонії людини і природи. Повість “Тисяча журавлів” є вершиною творчості Ка-вабати Ясунарі.
Інші твори письменника: повісті “Танцівниця з Ідзу” (1926), “Веселі дівчата зАсакуса” (1929), “Країна

снігу” (1927), романи “Стогін гори” (1953), “Дальня столиця” (1954).
Кавабата Ясунарі – письменник-модерніст, особливості його художнього мислення пов’язані з естетикою дзен – сприйняття світу не через розум, а завдяки природній безпосередності, гармонії з національним довкіллям.

Кавабата прожив досить довге життя, написав понад 400 романів, повістей, есе. Він перший японський письменник, якому було присуджено Нобелівську премію (1968) “за письменницьку майстерність, яка з великим почуттям передає суть японського способу мислення”. Творчість Ясунарі Кавабата – складна і багатогранна.

У молодості він захоплювався неосенсуалізмом (явище японського модернізму). Так з’явилася перша збірка “Наряд почуттів”, до якої увійшли 36 оповідань. Використання асоціацій за контрастом, відтворення суб’єктивних відчуттів, “яскравих і повних життя в умовах мінливої дійсності”, метафоричність – ці особливості поетики неосенсуалізму притаманні Кавабаті-початківцю. У його оповіданнях “краса – прохолодна і пронизлива”, “безсонні ночі нагромаджувалися, як гори”. Героєві здається, що “кохану дівчину прибиває до нього хвилею”. Наприклад, оповідання “Осінній дощ”. Це прекрасні замальовки на фоні осіннього дощу. На початку оповідання – дощ кленового листя, що, як вогники, падає в темно-синю воду і гасне в ній – чи то дійсність, чи то видіння. Потім дощ, що стукає у вікно вагона, в шумі і ритмі якого відчувається музика. Потім краплі дощу, що стікають по шибках, а за ним дівчина, яка вижила, незважаючи на смертельну недугу. Тепер вона демонструє кімоно Наречених. Виникає загальний ефект, що уподібнює прозаїчний твір поетичному, в якому головним є не подія, а викликане нею почуття.

Повість “Танцівниця із Ідзу” (1918) також вважається одним із творів неосенсуалізму. Письменник проникає в суть людської природи, баче добро і красу навіть в тому, що на перший погляд може здатися жорстоким і потворним. Це проявилося у романі “Бродяги із Асакуса” (1930), де він розказує про тяжке життя озлоблених, розчарованих у житті людей, які намагаються забути своє горе, віддаючись сумнівним розвагам. Але у романі немає соціального підтексту. Головне в ньому – прагнення побачити людину в людині на тлі злигоднів та жахів життя.

У “Кристалічній фантазії” (1933) Кавабата використав популярний
метод – “потік свідомості”, який, як запевняли його прибічники, до
зволяє глибше проникнути у внутрішній світ людини. Письменник
відтворює суб’єктивне сприйняття світу за прикладом “мимовільної
пам’яті” Марселя Пруста, коли звичайна життєва дрібниця (в даному
випадку туалетне дзеркало) відроджує в пам’яті минуле. 1 це не проста
данина модернізмові. Ясунарі Кавабата приваблювала спрямованість
цього методу на безпосереднє відтворення процесів духовного життя.
Але згодом письменник впевнився в тому, що, відриваючи героя від
реального життя і викладаючи лише уривки його спогадів, неможливо
показати людське життя. Він шукав свій шлях, виходячи із внутріш-
ньої потреби знайти головне, без чого мистецтво’втрачає сенс.

У своїй статті “Красою Японії народжений” Кавабата переповідає
глибоке враження від класичного японського роману “Гендзі моногатарі” (XІ ст.) і класичної японської поезії – хоку і танка. Вони стали естетичним підгрунтям його художнього смаку і літературного чуття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Кавабата – “красою Японії народжений”

Categories: Шкільні твори

Links