Капітанська дочка

Загальний епіграф – “Бережи честь змолоду” – дійсно відбиває головну думку добутку, причому не тільки в образі головного героя Петруши Гринева, але й інших героїв. Його батько, Андрій Петрович Гринев, що служив при графі Минихе, ставить честь вище всього – вище кар’єри, стану й щиросердечного комфорту. Для сина свого він вибирає шлях чесного офіцера, відправляючи його не в блискучий гвардійський полк, до якого Петруша був приписаний з народження, а в армію.

Розповідаючи про початок життєвого шляху Петруши, звичайного дворянського

недоука, Пушкін підкреслює вплив батька на формування його характеру епіграфом з “Княжніна” до I глави:

Був би гвардії він завтра ж капітан.

Того не потрібно: нехай в армії послужить.

Неабияк сказано! Пускай його потужить…

Так хто його батько?

Джерело вірності присязі чесних служак начебто капітана Миронова й поручика Івана Игнатьича пояснює один з епіграфів (з “Недоука”) до II глави :

Стародавні люди, мій панотець.

ДО III глави Пушкін подав відразу два епіграфи. Перший з них узятий із солдатської пісні:

Ми у фортеции живемо,

Хліб їмо й воду п’ємо;

А як

люті вороги

Прийдуть до нас на пироги,

Задамо гостям гулянку:

Зарядимо картеччю пушку.

Епіграф як би передбачає опис Білогірської міцності – “сільця, оточеної бревенчатым забором”, простоти вдач у ній і строгого підпорядкування присязі. Стародавнє слово “фортеция” як не можна краще характеризує стан міцності. Епіграф до глави VII теж узятий з народної пісні:

Голова моя голівонька,

Голова послуживая!

Послужила моя голівонька

Рівне тридцять років і три роки.

Ах, не вислужила голівонька

Ні користі собі, ні радості,

Як ні слова собі доброго

И ні рангу собі високого;

Тільки вислужила голівонька

Два високі стовпчики,

Перекладинку кленову,

Ще петельку шовкову.

Цей епіграф – не просто “дороговказна зірка” до VII глави, що передбачає події: горда й мужня відповідь капітана Миронова й Івана Игнатьича самозванцеві і їхній трагічний кінець на шибениці. У цих рядків є ще одна роль. Вона переплітається з народною “піснею про шибеницю, що розспівується людьми, приреченими шибениці”. Завдяки цьому ми бачимо загальне в долях капітана Миронова й Пугачова: обоє вони – “невільники честі”, яким не відступити від своєї ролі, від призначення долі, не одержати подяки. Як дочка-сирота капітана Миронова кинута оренбурзьким начальником напризволяще, так і Пугачов знає, що його соратники “викуплять свою шию його головою”. Епіграф до XI глави – рядка з А. Сумарокова: У ту пору лев був ситий, хоч сроду він лютий. “Навіщо подарувати изволил у мій вертеп?” – запитав він ласкаво.

Цей епіграф – пояснення, чому Пугачов не тільки другий раз із миром відпускає Петрушу Гринева, так і не признали його государем, що виступав проти нього й отказались відповідати на питання про голод в Оренбурзі, але й допомагає йому. Цікаво обіграється тут слово “вертеп”: – у першому значенні це печера, лігвище лева, а в другому – щось несправжнє, бутафорське, театральне, як імпровізований палац Пугачова із бревенчатыми стінами, обклеєними золотою бумагою, з натуральними селянським інвентарем.

Але саме незвичайне призначення в епіграфа до XIV глави “Суд”. Багатьох дивує несподівана розв’язка – помилування Петруши завдяки імператриці. Виникає питання: може бути, ця розв’язка – спроба прилеститися до царя? данина цензурі, щоб мати можливість надрукувати повість про народне повстання із трактуванням образа Пугачова як людини, що намагається поліпшити життя народних мас?

Прочитаємо епіграф:

Мирська поголоска –

Морська хвиля.

Прислів’я

Про що ж це прислів’я? Вона говорить: людську думку, як морська хвиля – підніметься й схлынет. Тобто його можна змінити. Так і Маша зуміла змінити думку імператриці. Адже помилування Петруши відбувається не завдяки імператриці, а завдяки Маші. Саме вона відправляється в Петербург, саме вона зуміла пояснити, чим були викликані вчинки Гринева, саме вона змусила імператрицю повірити собі.

Проаналізувавши епіграфи до “Капітанської дочки”, розумієш, що вони – розгадка, ключ до розуміння авторської позиції стосовно героїв. Ключ до нашого розуміння Пушкіна – письменника й громадянина


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Капітанська дочка