Жив-Був Кролик, дуже скромний і ввічливий. Одного разу, удосталь наївшись капусти на селянському городі, він зібрався було додому, як раптом помітив лисицю. Вона верталася у ліс. Їй не вдалося стягнути курку із селянського двору, і вона була дуже сердита й голодна.
У Кролика здригнулося серце. Бігти, але куди? Та Кролик стрімголов кинувся до печери. Він не знав, що там чекала його інша грізна небезпека - у печері поселилася Змія.
Кролик, однак, був добре вихований і знав, що без дозволу у чужий будинок входити не дозволяється.
Потрібно привітатися, - подумав він, - але з ким? З печерою, звичайно! Та, присівши на задні лапки, Кролик чемно сказав:
- Здрастуйте, добра печера! Дозволите мені, будь ласка, увійти.
До чого ж обрадувалася Змія, почувши голос Кролика! Вона дуже любила кроляче м'ясо.
- Входите, входите! - відповіла вона, бажаючи обдурити Кролика. Але Кролик по голосу прекрасно зрозумів, з ким має справа.
- Вибачите, що я потурбував вас, - сказав він. - Я зовсім забув, що мене чекає кролиця! До побачення! - і кинувся бігти ладь із усіх ніг. Прискакав Кролик у свою нору й подумав про те, що ввічливість ніколи ще нікому не ушкодила.
Змія ж згорнулася у клубок і пробурчала:
- Краще б я йому не відповідала! Ох уже ці мені ввічливі кролики! Потрібно ж було йому просити дозволу ввійти!
Ти бачиш, маля, як важливо бути ввічливим! Представляєш, що могло б трапитися із кроликом, якби... б-р-р!! Та подумати-те страшно!