Iван Франко – Борислав сміється XXI

Мортко, Германiв вiрник, проспав нiч дуже неспокiйно. Поганi сни торопили його i стискали його серце смертельною тривогою. Раз йому снилося, що падав стрiмголов з якоїсь височенної скали i бачив пiд с&бою настобурченi обриви i шпилi; то знов йому здавалося, що хата горить, а вiн, серед удушливого диму i ослiпляючих огняних язикiв, лежить прикований до лiжка, з величезним каменем на грудi, не може анi рушитись, анi крикнути, анi навiть подумати свобiдно. А коли серед такого сну, в найбiльшiй тривозi, весь тремтячий i гарячим потом облитий, вiн пробудився, то й

наявi йому морочилось у головi, всяка погань лiзла на думку, i вiн нiяк не мiг позбутися своїх власних привидiв. Йому уперто нагадувавсь чомусь Iван Пiвторак, котрого вiн пiдпоїв, обдер з грошей i втрутив до глибокої ями; згадка тота займала йому дух, немов хтось холодною рукою стискав його за горло, колiном давив його груди. Надармо Мортко сплювував i щипав себе в литку, i шептав якiсь жидiвськi закляття, – нiщо не могло розвiяти поганого настрою його духу. Не дожидаючи рана, вiн схопився з лiжка i, убравшися, побiг до ям. Вiдколи копання воску сталося головним дiлом бориславсьного промислу, а широкий розвиток того промислу чимраз

бiльшi обiпював користi, вiдтодi, крiм денної, введено також нiчну роботу в ямах. Робiтники чередувалися в роботi: одна часть робила денну “шахту”, то єсть 12 годин, а друга часть – нiчну. До денних був окремий, дньовий касiєр, а до нiчних – нiчний. Мортко був дньовим касiєром, i до нього належав найвищий надзiр над ямами. Для того вiн, услужний i вiрний свому пану, вiд котрого брав за те добру плату, приходив до кошар вчаснiше, нiж зачиналася дньова шахта, щоб кiлько можна наглядати й за роботою нiчних робiтникiв.

А особливо нинi догляд його був дуже потрiбний. Велика маса земного воску, котру Герман зобовязався доставити “Спiлцi визискування”, мусила нинi рано бути доповнена, бо на полуднє Герман назначив несхибний термiн, в котрiм мав увесь вiск вiддати повномочним “Спiлки”, по чiм зараз мав одержати вiд них за той вiск грошi, – так як до достави воску на мiсце переробки, будь вона де-небудь, Герман контрактом не зобовязався. Приходилось за тим Мортковi чимало набiгатись, накричатись i налютитись: то робiтники робили не так, як треба, то поставкували собi там, де треба було квапитись, то млинок зiпсувався, то ключ вiд магазину загубився, – словом, усе немов iзмовилось нинi робити збитки бiдному Мортковi, котрий аж охрип i впрiв, отiпаючи собою на всi боки i доводячи все до ладу.

Вкiнцi здавалося, що ось уже все скiнчено: послiдня до контрактової суми недостаюча брила воску була перетоплена, уформована, зважена i нацiхована. Три величезнi магазини, найбiльшi на весь Борислав, повнi були воску. Ось надторохтiли з Дрогобича двi пишнi карети: в однiй Герман з Ван-Гехтом, а в другiй два повномочнi вiд “Спiлки визискування”. Герман немов на шпильках сидiв у своїм повозi на мякiм сидiннi: так щось перло i гнало його якнайборше здати на чужi руки тi величезнi скарби, в котрих тепер лежала найбiльша часть його маєтку. Вiдколи почалось видобування i визискування, нiколи ще до тої хвилi Борислав не бачив такої многоти воску накупi. Бориславськi жиди частенько приходили оглядати тi величезнi магазини i зависними очима глядiли на нагромадженi в них скарби. Тiльки Германа одного якось не радували тi величезнi пiрамiди воскових брил; нинi перший раз вiн радiсно глянув на них, коли був певний, що за хвилю всi тi маси i брили перемiняться в паку банкнотiв, котра безпечно спочине в його залiзнiй вертгеймiвськiй касi.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Iван Франко – Борислав сміється XXI

Categories: Нові твори

Links