Історія створення роману “Петро Перший”
Як ми вже знаємо, ще в 1917 році Толстой намагався знайти розгадку цього в минулому. Тоді ця спроба закінчилася невдачею: ідеалістичний світогляд письменника привело його до помилкових висновків. Оповідання “День Петра” глибоко песимістичний. І справа не в тому, що Петро в очах автора – напівбожевільний деспот, а в очах народу – антихрист, що слідом за символістом Мережковським. Толстой інший раз наділяв великого державного діяча рисами дегенеративності. Джерело песимізму в тому, що Петро, на переконання автора, “однією своєю страшною
“Що була Росія йому, цареві, господарю, що загорівся досадою і ревнощами: як це – двір його та худобу, наймити і все господарство гірше, дурніші сусідського? З перекошеним від гніву і нетерпіння особою прискакав господар з Голландії до Москви… Налетів з досадою, – бач, угіддя яке дісталося у спадок, не те, що у курфюрста бранденбурзького,
Восени 1928 року Толстой повернувся до образу Петра в п’єсі “На дибі” (“Петр Перший”). За дванадцять років, відділяли трагедію від оповідання, погляди письменника на Петровську епоху змінилися. Не примха господаря-самодура, а історична необхідність змушує царя проводити державні реформи. Але як і раніше глибоко трагічна романтична постать Петра, самотнього у своїй титанічній діяльності і, незрозумілого навіть близькими, прирікає заради держави на жертву всіх і все: народ, друзів, сина, дружину, себе. Ні автору, ні його герою неясно головне: “Для кого це?” А тому символічно звучить остання фраза Петра, який бачить, як гине справа його життя: “Страшний кінець”.
П’єса була написана Толстим “з нальоту”, у два з лишком місяця (закінчена 12 грудня 1928), без детального вивчення історичних матеріалів, без глибокого проникнення в суть епохи. У ній залишилися ще виразні сліди впливу реакційних писань Мережковського. Все це призвело до того, що п’єса вийшла символічно-романтичної, та ще рясно присмаченою натуралістичними деталями. Сам Толстой про неї пізніше відгукувався зневажливо, справедливо вказуючи, що у трагедії “На дибі” “не було справжнього вивчення матеріалу”, а тому виявилося “багато романтики” і Петро “пахнув Мережковським”.
Завершивши п’єсу, Толстой збирався написати повість про Петра і після серйозної підготовки взявся за неї в лютому 1929 року. “Повість починає розгортатися так, як я того хотів”,-повідомляв він В. П. Полонському 22 лютого. Через місяць Толстой йому ж пише: “Мені здається, Ви будете задоволені Петром, кращого я не писав. Але це так важко, що іноді приходиш у відчай “. Вже на другому розділі письменник зрозумів, що виходить не повість, а роман, і до того ж – багатотомний. 2 травня 1929 він зізнався: “Почавши працювати над Петром, я думав все укласти в одній книзі, тепер бачу своє легкодумство”. Правда, письменник вважав ще, що в третій (за тодішнім планом – останньої) чолі першої книги буде зображена “Голландія, страта стрільців, історія з Монс, початок Північної війни і підстава Петербурга”. Закінчити цю частину Толстой обіцяв у липні 1929 року. Однак робота перекинула ці розрахунки. Перша книга “Петра” була закінчена лише 12 травня 1930 року, і остання, сьома глава завершується стратою стрільців. Інші пункти плану склали зміст другої книги, яку Толстой писав з грудня 1932 року по 22 квітня 1934 року. Над третьою книгою епопеї письменник почав працювати 31 грудня 1943 року і встиг довести її до шостого розділу.
У різні роки Толстой по-різному мав намір закінчити роман-епопею. У свій час він хотів показати в останній книзі смерть Петра, короткочасне торжество феодальної реакції і завершити зображенням іншого великого сина російського народу – М. В. Ломоносова, давши тим самим оптимістичну перспективу російської історії після Петра. Вже працюючи над третьою книгою, Толстой у листі В. Б. Шкловсько від 21 листопада 1944 року повідомляє: “Роман хочу довести тільки до Полтави, може бути до Прутського походу, ще не знаю. Не хочеться, щоб люди в ньому постаріли, – що мені з ними зі старими робити? “Смерть перешкодила письменникові довести монументальну працю до кінця. Але незважаючи на це, епопея про Петра – одне із самих цільних, завершених творів самого Толстого і вершинне досягнення світового історичного роману.
Науковий історизм допомогли Толстому вловити основні закономірності Петровської епохи. А знайдені закономірності в свою чергу висвітлювали новим світлом уже знайомий конкретний історичний матеріал, дозволяли не тільки представити в уяві прочитане, а й доповнити власною фантазією. І справжні історичні особистості, і створені уявою письменника фігури починали рухатися, розмовляти, думати – жити повнокровним життям.
Як великому художникові Толстому було властиво уміння “галлюцініровать”, тобто жваво представляти в своїй уяві зображуване. Сам Толстой вважав, що ця якість можна і потрібно розвивати в собі, оскільки воно є неодмінною умовою літературної майстерності взагалі. “Це закон для письменника, – стверджував він, – створювати твору шляхом внутрішнього бачення тих предметних, які вони описують.
Стало бути, треба в собі виробити цю здатність бачення. Потрібно над собою працювати в цьому відношенні.
Поведінка будь-якого, навіть мимохідь, в одній сцені окресленого персонажа обумовлено у Толстого психологічно, а психологія людини, у свою чергу, визначається і ходом історії, і положенням даної особи в навколишньому світі, і конкретними обставинами, в яких він живе і діє. При цьому письменник, створюючи образ, враховує найдрібніші деталі, висуваючи іноді на перший план такі, які сучасному читачеві можуть здатися другорядними, малозначними. Ось, наприклад, дуже коротка, всього в одну сторінку сцена, в якій Петро в присутності дяка Андрія Андрійовича Вініуса приймає купця Жигуліна. Багатий і розумний купець, очевидно, досить багато чув про Петра, бо він не гепається в ноги царю і не молить, стукаючи лобом об підлогу, як мало би бути раніше, а лише кланяється. Для нього, російської людини з низів, що виріс у свідомості, що цар – це земний бог, наказ Петра сісти в його присутності звучить дико. Проте ж і Петро – не такий цар, як були: якою б “цар всія Русі” зглянувся до розмови з безрідним, незнатних родин купцем, приймав його особисто, так ще без бояр, без візантійської пишноти, при одному дяка, в зубожілому будиночку на березі Двіни, не в розкішному вбранні, – у полотняні, забрудненої смолою сорочці, з засуканими по лікоть рукавами? Але Жигулін-“купчина”, він звик до всякого в торгівлі – прикидатися байдужим, лицемірити, приховувати свої почуття: перша заповідь купця “не обдуриш – не продаси”.
І тому Жигулін майже не видає душевного сум’яття (“тільки ворухнув бровами”), видно лише сповільненість, обережність у рухах (“сів з великим пильнуванням”), чутна стриманість у словах. Все ж таки, викладаючи по-діловому, без зайвих слів прохання, купець не забуває по-своєму пообіцяти і царю вигоду – “своєму послужимо”.





Схожі твори:
- Суперечливість образу головного героя роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього “дитина… вийшла – на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне…” Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке...
- Трагічне кохання Майстра і Маргарити Чтоб гладким был путь истинной любви. В. Шекспір М. Булгаков вважав, що життя це любов і ненависть, відвага й азарт, уміння цінувати красу і доброту. Але любов… вона, насамперед. Булгаков писав героїню свого роману з Олени Сергіївни – коханої жінки, яка була його дружиною. Незабаром після їхнього знайомства вона прийняла...
- Не розкидайте каміння (за романом Альбера Камю “Чума”) Роман Альбера Камю “Чума” є вершиною творчості письменника. У ньому втілилося все, що пережив і осмислив автор у роки сурових випробувань. “Чума” – хроніка одного трагічного року в Орані, центрі французької префектури на алжирському узбережжі Середземного моря. Філософський зміст реалізувався у формі роману-притчі. Автор дає детальний опис виникнення і поширення...
- Проблемптика понісші “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського Вершиною мистецької майстерності Михайла Коцюбинського, окрасою всієї української літератури стала повість “Тіні забутих предків” (1911). Твір написано під враженням краси Карпат, під впливом багатої поезії життя гуцулів, шо їх спостерігав письменник, перебуваючи у Криворівні. Про Гуцульщину він писав до Євгена Чикаленка: “Якби Ви знали, яка тут велична Природа, який цікавий...
- Жар-Птиця – ІРИНА ЖИЛЕНКО Скорочено Сусідка моя – чарівниця – годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-Птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – хто його зна, та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця. 1 враз освітилась казково столиця. Дорослим і дітям яснішали лиця: “Як хороше жити під сонцем Жар-Птиці!” І...
- Виступ інформаційно-коментаторського характеру Струнні інструменти на виставці в нашому місті. Перед вами ця прекрасна експозиція унікальних щипкових інструментів, яку організували аматори. Я пропоную вашій увазі зосередитися на тих інструментах, що набули популярності в Україні ще в давні часи й частково лишилися популярними й досі. …Колись дуже давно ходили селами незрячі чоловіки, які співали...
- Відтворення настроїв людини через образи природи у ранній ліриці П. Тичини Можна уявити, з якою надією і любов’ю слухав колись у Чернігові М. Коцюбинський юного Тичину, його ранні поезії. Великий майстер не помилився. Поетичні шедеври стали національним набутком, окрасою мистецької творчості українського народу. Перша збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” написана ніби одним подихом, стільки в ній енергії, бадьорості, життєдайної снаги, захоплення...
- Переказ з творчими завданням на тему: Гроза надходила Мить, коли між землею і небом пролетів вихор, іще гарячий, як подих розжарених степів, застала Степаниду край городу, біля горішнього краю гаду: вона схилялася понад черенцями чорної смородини, які нарізала й нисадила напровесні. За вихором продріботіла над самою землею одірвана од гурту хмара, і :і неї пішов лапатий, рідкий дощ....
- Чиновницька сваволя (За байками Є. Гребінки) Справжню літературну славу Євгенові Гребінці принесли його байки. На Україні вже існувала певна байкарська традиція, адже байка – це витвір поетичної уяви народу. Байка широко побутувала в XVІІ-XVІІІ століттях. Приклади байок наводилися в курсі риторики, а також включалися до перекладних збірників. Тоді тільки визначалися шляхи розвитку нової української літератури і...
- Визначення поняття “казка” Вище повідомляв, що багато учених обходилося без визначення поняття “казка”. Однак і такі, які це поняття визначали. Наукове розуміння терміна “казка” має власну досить цікаву історію, тоді ми зупинимося нижче, а поки наведемо два-три ухвали і спробуємо дати раду них. Щоб вивчити казку, ми повинен мати хоча б попереднє уявлення...
- Характеристика образа Троекуров Кирила Петрович Прототип Т. – поміщик Козловского повіту гвардії підполковник Семен Гаків, в 1832 р. неправедно отсудивший маєток у підпоручика Івана Муратова. Сварка Т. з його колишнім другом, батьком головного героя, приведшая до руйнування Дубровских, божевіллю, а потім і смерті старого поміщика, служить зав’язкою трагічного сюжету про дворянина, що змушений стати розбійником...
- Майстерне змалювання рідної природи та заклик до її збереження (за збіркою “Мисливські усмішки”) Рідна природа… Хто не милувався її безмежними полями та квітучими садами?! Здається, немає у світі людини, яка б виявилася байдужою до чарівної краси рідної землі. Небайдужим був і автор безсмертних “Мисливських усмішок” Остап Вишня. Читаючи йогс твори, розумієш, наскільки віддано він любив рідну землю, як щиро намагався їй допомогти вижити...
- Свій День закоханих У православному календарі є свій День закоханих, пов’язаний з історією святого подружжя Петра й Февронії Муромських. Петро й Февронія – заступники сім’ї й шлюбу. Їхній шлюб є зразком християнського шлюбу. Благоверный князь Петро був другим сином Муромського князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престол в 1203 році. За кілька...
- Антон Павлович Чехов Товстий і тонкий Антон Павлович Чехов Товстий і тонкий Перекладач: С. Воскрекасенко Джерело: З книги: Чехов А. П. Вибрані твори:- К.: Дніпро, 1981. На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один товстий, другий тонкий. Товстий щойно пообідав на вокзалі, і його губи лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і...
- Проблема творчества и пути писателя в романе Г. Булгакова “Мастер и Маргарита” Одна из интереснейших проблем романа “Мастер и Маргарита” – проблема творчества. Булгаков ярко и выразительно срисовал мир литературной конъюнктуры, которая представляла современное писателю искусство слова. Как же решается эта проблема? Можно сказать, что и здесь Булгаков использует прием сопоставления типов писателей. Мастер сумел подняться над обществом, практически изолировал себя в...
- Сучасна бельгійська література Як і в будь-якій країні, дитяча Література й Бельгії – підприємство комерційне. Видавці не зацікавлені як книга, а лише в тім, щоб неї продати. Звичайно, у Бельгії є прогресивні письменники, які своїм торжеством борються за те, щоб книга для дітей була справжнім мистецтвом. Але таких письменників одиниці. Головний потік Літератури...
- Еволюція образа Прекрасної Дами у ліриці О. Блока З ім’ям Блока у нашому світогляді, зв’язаний, насамперед, образ романтичного поета, що оспівує у своїх віршах ідеальну кохану, втілення доконаної жіночності і краси. Поява цього мотиву (скоріше, навіть лейтмотиву ранньої творчості автора) пов’язана з естетикою символізму і з філософією та поезією В. Соловйова. Навчання останнього про Світову Душу або Вічну...
- Фрази із прямим і зворотним порядком слів у поетиці Пушкіна Вірші звернені друг до друга за правилом злегка зрушеної дзеркальної симетрії або неповної інверсії, що є одним з найбільш частих прийомів Пушкіна. Фігура ще різкіше підкреслена поляризованою позицією особистих займенників “я” і “ти”. Вони беруть обидва вірші в композиційно-значеннєву рамку й задають умови для подальшого фразового ритму. Потім випливають дві...
- Іван Вишенський Іван Вишенський народився в ЗО-40-х роках XVI ст. в м. Судова Вишня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проживав у Луцьку т$ в Острозі. У 70- 80-х рр. переселився в Грецію на Афон, де прожив майже сорок років. Помер у 20-х рр. XVII ст., усамітнившись у печері-келії над Егейським...
- ЛЕСЯ УКРАЇНКА. ВЖЕ СОНЕЧКО В МОРЕ СІДА Мета: продовжити ознайомлення учнів із творчістю Лесі Українки; вдосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів; показати барвистість, красу рідної мови, її мелодійність; розвивати пам’ять, увагу, зв’язне мовлення; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Хороший пиріжок, бо всередині сирок. 2....