III. Нова українська література

III. Нова українська література

Загальний огляд

Історичне підгрунтя розвитку української літератури

– 1764 р.- скасування гетьманства;

– 1773 р.- скасування Запорозької Січі; запровадження кріпацтва;

– масове закриття народних шкіл; ліквідація друкарства; занепад освіти;

– прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні (Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних (1720), наказ Петра II про переклад в Україні державних постанов та розпоряджень з української

російською (1729), Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії (1753), заборона українських театральних вистав, перекладів українською мовою тощо).

Але у відповідь на кріпосницький і національний гніт посилюється опір народних мас, активізується культурно-громадське життя:

– вибухи народних повстань;

– організація Кирило-Мефодіївського братства (Т. Шевченко, М. Гулак, П. Куліш, М. Костомаров та ін.);

– вихід “Книги буття українського народу” М. Костомарова, у якій автор обурюється з приводу підневільного становища України, закликає до національного

відродження; відкриття гімназій, ліцеїв, університетів;

– вихід першої граматики української мови Олексія Павловського;

– поява перших газет, журналів, альманахів (“Молодик”, “Ластівка”, “Український альманах”);

– відкриття Харківської публічної бібліотеки, поява науково-літературних гуртків; вихід трьох збірок українських народних пісень за редакцією М. Максимовича; зародження нового українського театру (перші професійні театри – у Харкові, Києві, Полтаві);

– розвиток української музики і живопису (видатні кобзарі: Остап Вересай, Андрій Шут; композитори: М. Маркевич, С. Гулак-Артемовський; художники: Д. Левицький, В. Воровиковський, Т. Шевченко).

1798 р. – вихід перших трьох частин “Енеїди” І. Котляревського, що знаменувало початок нового етапу в історії української літератури, зародження нової української літератури з живою народною мовою.

Розмовною мовою були написані драматичні твори І. Котляревського “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник”.

Процес становлення нової української літератури завершується виходом у світ “Кобзаря” Т. Шевченка (1840).

Розрізняють три періоди розвитку нової української літератури:

1) перші десятиліття XIX ст.;

2) 40-60-ті роки XIX ст.;

3) 70-90-ті роки XIX ст.

Характерні ознаки нової української літератури:

– розвиток шляхом народності;

– вплив сентименталізму й романтизму – літературних течій, що прийшли із Заходу;

– на першому плані протест народу проти соціального й національного гноблення;

– поява нових тем соціальної та національної неволі, спільної боротьби трудящих проти царату, запроданства частини козацької старшини;

– поява нових образів народних месників, жінки-страдниці, сатиричні образи царів, панів-лібералів;

– поява нових жанрів: ліро-епічна поема, віршована байка, балада, соціальна та історична повісті, реалістична драма, громадянська та інтимна лірика.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

III. Нова українська література